Не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, в тому числі, винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб (ВС КЦС, справа №757/55549/17від 01.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Боржник намагався оскаржити договори відступлення прав вимоги, за якими права вимоги до нього були передані спочатку банком до фінкомпанії №1, потім до фінкомпанії № 2, а згодом і взагалі до фізособи. Звернувшись до суду з позовом, відповідачем він визнав банк, а треті особи були: фінкомпанія №1 та фінкомпанія №2 і фізособа (кінцевий володілець прав вимоги) та приватний нотаріус що посвідчував договір.

В процесі справи позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій зазначив відповідачами: банк, обидві фінкомпанії, кінцевого отримувача права вимоги - фізособу та державного реєстратора. Суд першої інстанції його позов задовольнив, а ось суд апеляційної інстанції - навпаки. Оскільки апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги, касаційна інстанція знов повернула справу на новий розгляд до цього суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції знову та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції розглянув цивільну справу до відповідача банку і третіх осіб: нотаріуса, двох фінкомпаній та фізособи. На думку колегії - не можна було покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.Суд першої інстанції вказаних вимог закону та правових висновків з цього питання не врахував і незаконно задовольнив позовні вимоги, вирішивши питання про права та обов`язки третіх осіб, що не заявляли самостійні вимоги.

Приймаючи справу до розгляду знову, ВС КЦС щодо прав третіх осіб зазначила наступне:

Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (ст. 50 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи…не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.”

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення. Згідно з ч.6 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені ст. 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені ст. 49 ЦПК України.

Отже у цій справі: У своєму первісному позові, боржник заявив вимоги про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними, однак відповідачем зазначив лише банк, а інших учасників оспорюваних договорів - зазначив третіми особами.

Попри подання ним заяви про зміну предмету позову з додатками, в якій позивач всіх зазначив відповідачами - у матеріалах справи відсутні процесуальні рішення суду першої інстанції щодо прийняття заяви позивача про зміну предмету позову та про зміну процесуального статусу третіх осіб на статус відповідачів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Хоча у рішенні всі вони зазначені відповідачами - в судових засіданнях, згідно протоколів - відповідачем зазначено лише одну особу - банк, а інші учасники справи мають статус третіх осіб.

Отже, суд першої інстанції не вчинив дій, передбачених статтями 51, 191 ЦПК України, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обидві фінкомпанії та фізособа (які були сторонами спірних договорів) залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог, процесуальний статус яких не змінювався протягом усього часу розгляду справи, тому суд першої інстанції не міг покладати на них будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати їх обов`язки чи захищати їх права.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши порушення судом норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, дійшов правильного висновку про скасування цього рішення та відмови у задоволенні позову, що відповідає положенням ч.2 ст.376 ЦПК України.

Аналізуйте судовий акт: Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано виключно відповідачем, а не третьою особою чи іншими учасниками справи. (ВС КЦС, справа №179/1354/13-цвід 08.02.2022 р.);

Ухвала про арешт майна може бути оскаржена і третьою особою, інтереси якої вона зачіпає, в тому числі, інвестором у новобудову (ВС ККС, справа №756/19482/21 від 22.12.2022 р.);

У разі відмови учасника від отримання повідомлення іншого учасника про намір продати частку третій особі і не заявлення ним про намір скористатися переважним правом - на 31 день частка може бути відчужена (ВС КГС № 921/383/20 від 04.08.2021 р.);

Вжиття заходів забезпечення позову не може бути обґрунтоване необхідністю захисту прав третіх осіб (ВС/КАС у справі № 160/8226/20 від 04.06.2021).

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 757/55549/17

провадження № 61-1294св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс Банк»,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олена Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соботника Ростислава Володимировича на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс Банк»; банк), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» (далі - ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»), ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В., про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 14 червня 2005 року між ним та ПАТ КБ «Правекс Банк» укладений кредитний договір № 1966-013/05Р, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 160 000,00 євро зі сплатою 14 % річних (з можливою зміною розміру відсоткової ставки) строком до 14 червня 2015 року.

Повернення кредиту забезпечене договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, укладеним між ним і банком, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що внаслідок неповної сплати кредитних коштів у нього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

31 травня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р та забезпечувальними угодами до цього кредитного договору перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

02 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» укладений договір про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, за умовами якого ТОВ «Грогвінг Стейт» набуло право вимоги до боржника.

07 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р.

16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» і ОСОБА_2 укладений договір про відступлення право вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-01/05Р та договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р.

Позивач вважав, що оскільки відступлення право вимоги у вказаних договорах відбувалося в обмін на грошові кошти за плату у вигляді дисконту, і розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги, а вартість майна, переданого в іпотеку, є значно більшою, ніж розмір заборгованості, визначеної за кредитним договором та договором іпотеки, то оскаржувані договори, на його переконання, є договорами факторингу.

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову, в якій зазначив відповідачами осіб: АТ КБ «Правекс Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О.(далі державний реєстратор) та просив:

- визнати недійним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований у реєстрі за № 490, 491, у частині відступлення прав вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р та у частині відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований у реєстрі за № 3320;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» у частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р;

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 07 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», посвідчений приватним нотаріусом КМНО, зареєстрований у реєстрі за № 508, у частині відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 16 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , у частині відступлення права вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрований у реєстрі за № 5881, у частині відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320,

- скасувати запис про іпотеку № 20699882 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Правекс Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 та державного реєстратора про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В., зареєстрований у реєстрі за № 490, 491, у частині відступлення прав вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р і договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р.

Визнано недійсними: договір про відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договір відступлення права вимоги від 07 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договір про відступлення права вимоги від 16 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 в частині відступлення права вимог за вказаними договорами.

Скасовано запис про іпотеку № 20699882 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена ОСОБА_2 .

Стягнуто з АТ КБ «Правекс Банк» на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору.

Задовольняючи позов про визнання недійсними оспорюваних договорів та скасовуючи запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що:

- аналіз договору про відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», та договору відступлення права вимоги від 16 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, свідчить про те, що вказані договори за своєю суттю є договорами факторингу;

- фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ;

- з укладенням договору про відступлення права вимоги від 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р відбулася заміна первісного кредитора ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» на ОСОБА_2 , яка не може надавати фінансові послуги;

- договором про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року, укладеним між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, не передбачено право ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» здійснювати наступні відступлення за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, тому підстави для укладення договору про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 були також відсутні;

- у зв`язку із визнанням недійсним договору про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017, укладеного між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , та договору про відступлення прав вимоги, укладеного 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрованого в реєстрі за № 5881, в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320, є необхідність у застосуванні наслідків недійсності вказаних договорів шляхом скасування запису про іпотеку № 20699882 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена відповідач ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що 19 листопада 2013 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було внесене до Державного реєстру фінансових установ та отримало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, а тому право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, яке перейшло від банку до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а у подальшому до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 за оскаржуваними договорами, не є валютними операціями, які вимагають наявності генеральної або індивідуальної ліцензії, через що посилання позивача на те, що у сторін оскаржуваних правочинів було відсутнє право на придбання права вимоги, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував, що оскаржувані договори по суті є договорами відступлення права вимоги (цесії), що між сторонами правочинів під час укладання оскаржуваних договорів про відступлення прав вимоги було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, та, що доводи позивача про визнання цих правочинів недійсними не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203 215 ЦК Українипідстав для визнання таких договорів недійсними.

Крім того, позивач не довів, що оскаржувані договори були укладені з порушенням вимог закону, чи є такими, що порушують публічний порядок, або мають інші підстави для визнання правочинів недійсними, передбаченими статтями 203 215 ЦК України, та всупереч статей 12 81 ЦПК Українине надав належних, достатніх і допустимих доказів, що укладеними договорами про відступлення права вимоги були порушені будь-які його права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині скасування запису про іпотеку № 20699882 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_2 як іпотекодержателя, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця позовна вимога є похідною від вирішення питання щодо законності самих договорів про відступлення прав вимоги.

Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року (провадження № 61-18560св20) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що у порушення частини першоїстатті 367 ЦПК Україниапеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги та скасував рішення суду першої інстанції у повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, не врахувавши вимог апеляційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», в якій воно просило скасувати рішення лише частково.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційні скарги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ПАТ КБ «Правекс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В., ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними та вказав, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Суд першої інстанції вказаних вимог закону та правових висновків з цього питання не врахував і незаконно задовольнив позовні вимоги, вирішивши питання про права та обов`язки третіх осіб, що не заявляли самостійні вимоги.

При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позбавлений процесуальної можливості заміни неналежної сторони у справі, це може здійснювати виключно суд першої інстанції.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважав неспроможними та критично оцінив доводи позивача щодо здійснення судом першої інстанції процесуальної заміни статусу третіх осіб на відповідачів, що, на його думку, знайшло відображення у вступній частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року та постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, де зазначено учасників справи: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 та державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. як відповідачів, оскільки такі доводи суперечать матеріалам справи, поясненням заявників, що подали апеляційні скарги, які пояснили, що вони були залучені до участі у справі виключно як треті особи, і протягом усього розгляду справи їх процесуальний статус не змінювався, та будь-які процесуальні рішення, передбачені статтями 51 187 191 ЦПК України, судом першої інстанції щодо них не ухвалювалися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Соботник Р. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року (надійшла до суду 24 січня 2022 року), у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

28 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соботника Р. В. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України, доплатити судовий збір та вказати відповідача. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

11 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

07 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції посилається на висновки Верховного Суду у правовідносинах, які не є подібними.

У цій справі суд апеляційної інстанції безпідставно ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відхилив клопотання позивача про направлення справи для належного оформлення до суду першої інстанції та залишив поза увагою ухвалу Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 461/5969/14-ц (провадження № 61-42295ск18), у якій зазначено, що перелік недоліків у оформленні справи (підстав для повернення справи до суду попередньої інстанції з метою їх усунення) за змістом частини третьої статті 365 ЦПК Українине є вичерпним.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 365 ЦПК України(пункт 3 частини другоїстатті 389 ЦПК України).

Заявник вказує, що рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржило лише ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та лише в частині визнання недійсними двох договорів із трьох. Інші учасники, в тому числі ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 правом на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не скористалися. Проте суд апеляційної інстанції безпідставно вирішив позовні вимоги, звернуті до особи, яка судове рішення не оскаржувала, та які не були предметом апеляційного оскарження.

Суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2021 року у цій справі.

Крім того, у касаційній скарзі викладено заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2 . Не погоджуючись із постановленням цієї ухвали, заявник стверджує, що ОСОБА_2 пропустила строк на подання апеляційної скарги, оскільки подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції через 469 днів (більше одного року) з моменту складення повного тексту оскаржуваного рішення, а суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить доказів неповідомлення її про розгляд справи або незалучення до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, чи дії обставин непереборної сили, що унеможливило подання апеляційної скарги у відповідні терміни.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 червня 2005 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1966-013/05Р, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 160 000,00 євро для споживчих цілей строком до 14 червня 2015 року зі сплатою 14 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 червня 2005 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 1966-013/05Р, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 146,9 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., за реєстровим № 3313.

Згідно з пунктом 1.5 договору іпотеки сторони дійшли згоди про те, що вартість предмета іпотеки становить 228 803,00 євро.

31 травня 2017 року між АТ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований у реєстрі за № 490,491.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, з отриманням зустрічної винагороди у вигляді ціни купівлі, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати без права регресу права вимоги за кредитами, прийнявши їх та сплатити ціну купівлі.

Винагорода за продаж (відступлення) продавцем покупцеві прав вимоги за кредитами становить гривневий еквівалент 555 039,00 доларів США (пункт 3 договору купівлі-продажу майнових прав).

Відповідно до Додатку 1 до договору купівлі-продажу відступлено права вимоги за 340 кредитними договорами. Права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за кредитами (пункт 2.2 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами).

Акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований у реєстрі за № 490, 491, між АТ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був підписаний 31 травня 2017 року.

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у гривневому еквіваленті станом на 31 січня 2017 року у сумі 4 368 572,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 578 421,21 грн, заборгованість за відсотками - 1 790 151,29 грн (позиція 10 додатку 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами).

Квартира АДРЕСА_1 станом на 31 січня 2017 року згідно з позицією 22 додатку 2 договору купівлі-продажу майнових прав вимоги за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 490, 491, була оцінена в 6 127 453,00 грн.

02 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р.

Пунктом 2.2 договору відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року передбачено, що в дату відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків позивача/стягувача/кредитора, що випливають з прав вимоги.

У пункті 6 додатку 1 до договору відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року визначено вартість за передачу права вимоги за кредитним договором у розмірі 1 184 400,00 грн.

Пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права Вимоги, а Новий кредитор набуває Права вимоги шляхом сплати Кредитору вартості Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором. Новий кредитор сплатив Кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються в порядку та на умовах, передбачених Попереднім договором про відступлення права вимоги № 1 від 12.05.2017 та Додатків до нього.

07 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 508, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, посвідченим приватним нотаріусом ККМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрованим в реєстрі за № 3320.

16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р.

16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі за № 5881, за договором іпотеки № 1966-013/05Р, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстровано в реєстрі за № 3320.

Пунктом 1 додатку 1 до договору відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, визначено вартість за передачу права вимоги за кредитним договором у розмірі 1 189 301,85 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 серпня 2017 року новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, іпотекодавець ОСОБА_1 , є ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 20699882, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35471251, від 31 травня 2017 року, приватний нотаріус КМНО Андрейків І. В.

Встановлено, що 22 вересня 2017 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до АТ КБ «Правекс Банк», треті особи: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , приватний нотаріус КМНО Андрейків І, В., про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року дана справа передана за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 108-109 том 1).

25 квітня 2019 року позивач подав до Голосіївського районного суду м. Києва заяву про зміну предмету позову з додатками, в якій зазначив відповідачами осіб: АТ КБ «Правекс Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. та просив суд визнати недійсними договори відступлення прав вимоги та скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 153-217 том 1).

У матеріалах справи відсутні процесуальні рішення суду першої інстанції щодо прийняття заяви позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року у складі судді Шкірая М. І. закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В., ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними, справа призначена до судового розгляду по суті (а. с. 220-221 том 1).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2020 року справа № 757/55549/17-ц у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 , передана в провадження судді Шевченко Т. М. (а. с.242 том 1).

З протоколу судового засідання від 27 липня 2020 року встановлено, що Голосіївський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Т. М., ухвалюючи оскаржуване рішення, розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В. ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними (а.с. 3-4 том 2).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Правекс Банк», треті особи: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК«Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В., про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними та скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником - адвокатом Бураковим І. О., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Частиною першою статті 51 ЦПК Українипередбачено право суду першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

У своєму первісному позові ОСОБА_1 заявив вимоги про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними, однак відповідачем зазначив лише АТ КБ «Правекс банк», а інших учасників оспорюваних договорів: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В. - зазначив третіми особами.

25 квітня 2019 року позивач, після відкриття провадження у справі, подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову з додатками, в якій зазначив відповідачами осіб: АТ КБ «Правекс Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. та просив суд визнати недійсними договори відступлення прав вимоги та скасувати запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процесуальних рішень, визначених частиною другою статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції не приймав, зміна процесуального статусу третіх осіб на статус відповідачів під час розгляду справи в суді першої інстанції не відбулась.

При цьому в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року відповідачами зазначені АТ КБ «Правекс Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , державний реєстратор КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О.

Водночас, з протоколу судового засідання від 27 липня 2020 року вбачається, що відповідачем зазначено лише одну особу - АТ КБ «Правекс Банк», а інші учасники справи мають статус третіх осіб: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В. (а. с. 3-4 том 2).

Державний реєстратор КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. в протоколі судового засідання від 27 липня 2020 року взагалі не внесений до складу учасників справи (а. с.3-4 том 2).

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Згідно з частиною першою статті 191 ЦПК Україниу строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 4, 43та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Згідно з частиною шостою статті 53 ЦПК Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені статтею 49 ЦПК України.

Встановивши, що після подання позивачем 25 квітня 2019 року заяви про зміну предмету позову суд першої інстанції не вчинив дій, передбачених статтями 51 191 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог, процесуальний статус яких не змінювався протягом усього часу розгляду справи, тому суд першої інстанції не міг покладати на них будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати їх обов`язки чи захищати їх права.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 344/13973/17 (№ 61-12476св19), пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), на яку правильно послався суд апеляційної інстанції і підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши порушення судом норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, дійшов правильного висновку про скасування цього рішення та відмови у задоволенні позову, що відповідає положенням частини другої статті 376 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відхилив клопотання позивача про направлення справи для належного оформлення до суду першої інстанції та залишив поза увагою ухвалу Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року у справі № 461/5969/14 (провадження № 61-42295ск18), у якій зазначено, що перелік недоліків у оформленні справи (підстав для повернення справи до суду попередньої інстанції з метою їх усунення) за змістом частини третьої статті 365 ЦПК Українине є вичерпним, колегія суддів спростовує, з огляду на таке.

Перелік недоліків, визначений нормою закону, на яку посилається заявник, хоч і не є вичерпним, як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 04 жовтня 2019 року, однак зобов`язує суд апеляційної інстанції в кожному конкретному випадку визначитися з тим, чи є ці порушення такими, що призвели до неправильного вирішення справи, чи такими, що у відповідності до вимог частини третьої статті 365 ЦПК Українивказують на неповноту судового розгляду.

Крім того, підстави постановлення Верховним Судом ухвали, на яку посилається заявник, як на підставу касаційного оскарження, не є релевантними до підстав, які заявник вважає недоліками в оформленні справи.

Щодо доводів касаційної скарги про незгоду з ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, якою поновлено строк на апеляційне провадження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК Україниапеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 356 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

У справі, що переглядається, встановлено наступне.

22 листопада 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне провадження, у якому вказував, що повний текст оскаржуваного рішення суду третя особа ОСОБА_2 не отримувала. При цьому зазначив, що третя особа та її представник не брали участі у розгляді цієї цивільної справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, жодних судових викликів та повідомлень за місцем реєстрації не отримували.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року залишено без руху, надано час на усунення недоліків, шляхом надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Після усунення недоліків, ухвалою від 02 грудня 2021 року Київський апеляційний суд клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив.

Поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Правекс Банк», треті особи: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , приватний нотаріус КМНО Андрейків І. В., про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником - адвокатом Бураковим І. О., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Правекс Банк», треті особи: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , приватний нотаріус КМНО Андрейків І. В., про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що поштова кореспонденція у цій справі, яка надсилалася ОСОБА_2 , поверталася на адресу судів без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17 (провадження ), пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц (провадження ), у пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з пріоритету права особи на судовий захист, врахував, що представник ОСОБА_2 - адвокат Бураков І. О. 17 листопада 2021 року ознайомився з матеріалами справи № 757/55549/17-ц, після чого 22 листопада 2021 року подав апеляційну скаргу, тому дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. Вважав за можливе поновити строк на апеляційне оскарження.

Отже, поновлюючи ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції з урахуванням матеріалів справи та пояснень представника, встановив поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 , при цьому обґрунтував поновлення такого строку, чим виконав норми ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині є неспроможними.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги частини першої статті 417 ЦПК України, колегія суддів до уваги не бере, оскільки, по-перше, під час повторного апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції переглядав справу не лише за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а й за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , а по-друге, процесуальні порушення, виявлені судом апеляційної інстанції під час повторного перегляду справи в апеляційному порядку є такими, що тягнуть за собою обов`язкове скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК Українив такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соботника Ростислава Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець