Направлення судом кореспонденції за зазначеною у позовній заяві адресою, де відповідач не проживає - не можна вважати належним повідомленням про розгляд справи. (ВС КЦС, справа № 405/1117/20 від 10.05.2023 р.)

Фабула судового акту: Цікаво, як - в принципі - у доволі звичайній категорії справ - розірвання шлюбу - ВС дійшов висновків про необхідність повернення справи на розгляд апеляції… може у відповідача були такі аргументи, що завадили б суду розірвати шлюб? А як же відомий нам всім “принцип процесуальної економії”?

Чоловік подав позов про розірвання шлюбу (без якихось похідних вимог), пояснивши тим, що сімейні відносини між ним з дружиною припиненні близько двох років тому, спільне господарство припинено, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, майнових спорів пара немає, дочка буде проживати з відповідачем, а син про своє місце проживання вирішить сам.

Суд першої інстанції відкрив провадження у справі, призначив дату слухань, направив запит до управління Державної міграційної служби і разів зо два направляв повідомлення на адресу відповідача, зазначену позивачем в його позові.

Проте поштова кореспонденція, направлена судом на адресу відповідача, була повернута з відміткою «відсутній адресат», тому на думку суду відповідач вважалася повідомленою відповідно до норм п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК.

Таким же чином вважала і апеляційна інстанція, яка залишила рішення про задоволення позову в силі. Однак, ВС КЦС вирішила інакше, вказавши, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.

ВС КЦС пояснив наступним:

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Направлення судом кореспонденції за зазначеною позивачем у позовній заяві адресою, за якою відповідач не проживає або не зареєстрований, не можна вважати належним повідомлення про розгляд справи.

Отже у цій справі: Відповідно до п. 3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Однак, позовна заява містила неправильну адресу місця проживання відповідача, яка з 2012 року проживає за іншою адресою, що підтверджено довідкою виконкому сільради (хоча фактично вони проживали разом).

На виконання ч.6 ст. 187 ЦПК України районний суд направив запит лише до Управління Державної міграційної служби України в області, у нижньому правому куті якого міститься відмітка про те, що з 04 квітня 2016 року повноваження з реєстрації місця проживання делеговані органам місцевого самоврядування як органу реєстрації. Отже, заходів щодо встановлення дійсного місця реєстрації та проживання відповідачки районний суд не здійснив.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Тому справа була направлена ВС КЦС на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аналізуйте судовий акт: Надсилання судом ухвали до електронного кабінету, якщо в скарзі цю електронну адресу не зазначено, не є належним повідомленням скаржника про залишення його скарги без руху (ВС КГС, справа №922/3337/21 від 18.11.2022 р.);

Для функціонування ЄСІТС офіційною електронною адресою є ЛИШЕ та що вказана в Електронному кабінеті, а не та що у внутрішніх документах організації (ВС КАС, справа №380/10243/20 від 16.02.2023 р.);

Особі, яка не має офіційної електронної адреси, суд зобов’язаний направляти копії судових рішень рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ВС КАС справа №4120/4298/21-а від 07.07.2022 р.);

У випадку повернення судової повістки суд має вжити всіх необхідних заходів щодо повідомлення сторони, використовуючи інші засоби зв`язку, в тому числі, й електронну адресу (ВС/КАС, №1340/5463/18, 12.08.19).

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 405/1117/20

провадження № 61-3152св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Борушем Андрієм Олександровичем, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що 26 січня 2002 року між ним та відповідачем Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції зареєстровано шлюб (актовий запис № 32). Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначав, що проживає спільно з відповідачем, проте сімейні відносини між ними припиненні близько двох років тому. Спільне господарство припинено, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Майнових спорів немає. Дочка буде проживати з відповідачем, а син про своє місце проживання вирішить сам.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 січня 2002 року Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 32, розірвати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2020 року у складі судді Драного В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 січня 2002 року Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 32 розірвано.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивоване тим, що сторони фактично припинили шлюбні відносини, спільне життя не склалося, намірів зберегти сім`ю у сторін немає, отже, шлюб підлягає розірванню, оскільки подальше проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Суд першої інстанції зазначив, що поштова кореспонденція, направлена судом на адресу ОСОБА_2 , повернута з відміткою «відсутній адресат», тому вона вважається повідомленою відповідно до норм пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 січня 2023 року строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2020 року поновлено, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє представник - адвокат Боруш А. О., на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2020 року.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 є відповідачем у справі і її зареєстроване місце проживання в позовній заяві зазначав позивач ОСОБА_1 , відповідач про своє місце проживання (перебування) суд не повідомляла.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що скасування рішення суду через значний проміжок часу (через 2 роки та сім з половиною місяців), без наміру відновлення сімейних відносин, дестабілізує приватні відносини та може вплинути на майнові права як позивача так і інших осіб.

В апеляційній скарзі не наведено дійсних підстав для скасування рішення суду з інших підстав, ніж неповідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, не вказано про намір відповідача зберегти шлюб, і що для цього є всі підстави.

Отже, при наявності рішення суду про розірвання шлюбу, навіть і ухваленого з процесуальними порушеннями, але яке було чинним протягом тривалого часу, суд надає перевагу принципу правової визначеності перед процесуальним порушенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначаючи, що районний суд розглянув справу, не повідомивши її про дату судового засідання, чим порушив положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її процесуальні права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції не повідомив її належно про розгляд справи, а суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на такі доводи її апеляційної скарги, чим порушили її право на судовий захист.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 234/8333/16-ц (провадження № 61-42012св18), від 08 травня 2019 року у справі № 2-2581/11 (провадження № 61-21111св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 2-2403/2007 (провадження № 61-15049св19), від 22 січня 2020 року у справі № 759/1958/15-ц (провадження № 61-20707св19), від 29 січня 2020 року у справі № 635/3414/16-ц (провадження № 61-21027св19), від 26 лютого 2020 року у справі № 336/6515/17 (провадження № 61-282св20), від 26 лютого 2020 року у справі № 505/3408/14-ц (провадження № 61-42683св18), від 17 березня 2020 року у справі № 194/1276/15-ц (провадження № 61-8614св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 360/375/18 (провадження № 61-1018св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 370/2754/14-ц (провадження № 61-22453св18), від 30 липня 2020 року у справі № 755/13782/15-ц (провадження № 61-4835св20), від 12 серпня 2020 року у справі № 225/4880/17 (провадження № 61-1893св19), від 19 серпня 2020 року у справі № 303/5161/19 (провадження № 61-4702св20), від 02 вересня 2020 року у справі № 203/1235/17 (провадження № 61-35530св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 202/7607/14-ц (провадження № 61-283св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 495/639/17 (провадження № 61-3726св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 617/1322/15-ц (провадження № 61-45185св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 638/15016/14-ц (провадження № 61-18844св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 361/8730/15-ц (провадження № 61-17263св20), від 24 лютого 2021 року у справі № 466/5632/14-ц (провадження № 61-18371св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також ОСОБА_2 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме постанова апеляційного суду оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_2 в апеляційній та касаційній скарзі не вказує на порушення будь-яких її прав під час ухвалення рішення районним судом, окрім неналежного повідомлення про розгляд справи. Вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_2 була належно повідомлена про розгляд справи, оскільки кореспонденція, направлена судом на її адресу, повернулася з відміткою «відсутній адресат».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У квітні 2023 справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1,4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Борушем А. О., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Верховним Судом встановлено, що судом першої інстанції не було належно повідомлено ОСОБА_2 про розгляд справи.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а. с. 12).

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням ) сторін на 30 квітня 2020 року о 11: 40 год в приміщенні Ленінського районного суду м. Кіровограда.

14 квітня 2020 року на адресу суду повернувся конверт адресований відповідачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 16).

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 30 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 05 червня 2020 року на 11год. 45 хв. (а. с. 17).

18 травня 2020 року на адресу суду повернувся конверт, адресований відповідачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 22).

05 червня 2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда суд ухвалив рішення у справі за відсутності сторін.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130 223 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA,

№ 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Однак, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув позов ОСОБА_1 без належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце її розгляду, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

При цьому районним судом належно не встановлено місця проживання/реєстрації відповідача та/чи її поштової адреси.

Направлення судом кореспонденції за зазначеною позивачем у позовній заяві адресою, за якою відповідач не проживає або не зареєстрований, не можна вважати належним повідомлення про розгляд справи.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Разом з тим апеляційний суд на відповідні доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідача районним судом про дату судового засідання належної правової оцінки не дав. Так, позовна заява містить неправильну адресу місця проживання ОСОБА_2 , яка з 2012 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою Виконавчого комітету Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 738/01-22 від 19 грудня 2022 року (а. с. 45).

На виконання частини шостої статті 187 ЦПК України районний суд направив запит лише до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, у нижньому правому куті якого міститься відмітка про те, що з 04 квітня 2016 року повноваження з реєстрації місця проживання делеговані органам місцевого самоврядування як органу реєстрації.

Заходів щодо встановлення дійсного місця реєстрації та проживання ОСОБА_2 районний суд не здійснив.

При цьому у матеріалах справи наявні поштові конверти із судовими повістками, адресовані відповідачці та надіслані на адресу: АДРЕСА_1 , які повернуті з відміткою «інші причини» (а. с. 16, 22)

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на вказане порушення суду першої інстанції норм процесуального права, яке було обов`язковою підставою для скасування рішення районного суду відповідно до наведеної норми процесуального права, уваги не звернув, залишивши його судові рішення без змін. При цьому, зазначені доводи містилися в апеляційній скарзі ОСОБА_2 .

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку,

що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена

без додержання норм процесуального права, то касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленій у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Борушем Андрієм Олександровичем, задовольнити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець