Мораторій при неплатоспроможності (банкрутстві) на задоволення вимог Антимонопольного комітету (штраф та пеня) не розповсюджується (Постанова ВСУ від 24 лютого 2013р. № 3-36гс13).

Фабула судового акту: При визнанні підприємства неплатоспроможним судом вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку, передбаченому ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому припиняється стягнення нарахованих грошових зобов'язань, податків та інших зборів. Проте накладений відділенням АМК на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Вказані нарахування (штраф та пеня) не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже, ВСУ вважає безпідставним застосування до вказаних правовідносин положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а стягнення штрафу АМК та нарахованої пені законною.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,суддів:Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Фесенка Л.І., Шицького І.Б., -

за участю представників:

Харківського обласного

територіального відділення

Антимонопольного комітету України - Федосієнко М.М.,

Харченко С.В.,

публічного акціонерного товариства

"Харківміськгаз" - Зубрича Д.О.,

Кабінету Міністрів України - Жамбровського М.С., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2013 року у справі № 922/770/13-г за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення штрафу та пені,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (далі - ПАТ "Харківміськгаз" про стягнення 34 000,00 грн штрафу, накладеного на відповідача за рішенням адміністративної колегії відділення АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 5 січня 2012 року № 2-К у справі № 1/02-102-10 (далі - Рішення № 2-К), за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та 34 000,00 грн пені, нарахованої у зв'язку із простроченням сплати штрафу, за періоди з 11 вересня 2012 року по 21 жовтня 2012 року та з 7 листопада 2012 року по 2 грудня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем Рішення № 2-К.

Рішенням господарського суду Харківської області від 2 квітня 2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 травня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Харківміськгаз" у доход державного бюджету України 34 000,00 грн штрафу та 34 000,00 грн пені, а також 1 720,50 грн судового збору.

Вищий господарський суд України постановою від 16 липня 2013 року скасував рішення господарського суду Харківської області від 2 квітня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовив. Стягнув із відділення АМК на користь ПАТ "Харківміськгаз" судовий збір у сумі 860,25 грн за розгляд апеляційної скарги та у сумі 860,25 грн за розгляд касаційної скарги.

При цьому Вищий господарський суд України у своїй постанові дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу, накладеного згідно з відповідним рішенням відділення АМК за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та пені, нарахованої у зв'язку із простроченням сплати штрафу, та зазначив, що спірні штрафні санкції, нараховані до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку із порушенням справи про банкрутство відповідача, не можуть стягуватися протягом дії цього мораторію.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2013 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відділення АМК, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", просить скасувати цю постанову та прийняти нове рішення, яким рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права відділення АМК долучило копії постанов Вищого господарського суду України від 24 січня 2006 року у справі № 18/100, від 17 вересня 2013 року у справі № 913/825/13 та копію постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 5 квітня 2005 року, в яких, на його думку, судом касаційної інстанції по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 17 вересня 2013 року у справі № 913/825/13, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України, вирішуючи спір у подібних правовідносинах та за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, дійшов протилежного правового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, накладеного відповідним рішенням відділення Антимонопольного комітету України за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та частини пені, нарахованої у зв'язку із простроченням сплати штрафу, які були нараховані до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку із порушенням справи про банкрутство відповідача.

Постанова Вищого господарського суду України від 24 січня 2006 року у справі № 18/100 та постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 5 квітня 2005 року не є доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 13 листопада 2013 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 922/770/13-г для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2013 року.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що за результатами розгляду справи № 1/02-102-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення АМК прийнято рішення № 2-К, яким встановлено, що ПАТ "Харківміськгаз" за результатами діяльності за 2008-2010 роки та станом на грудень 2011 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку встановлення побутових лічильників газу (далі - ПЛГ) населенню у межах м. Харкова із частками 59, 81, 64 та 46,8 відсотків відповідно. Визнано, що дії ПАТ "Харківміськгаз", які полягали у встановленні та застосуванні економічно необґрунтованої вартості монтажних робіт шляхом збільшення годинної заробітної плати бригаді, яка виконувала ці роботи, призвели до завищення вартості послуг із встановлення ПЛГ у цілому і є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: частини першої статті 13, пункту 2 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку встановлення ПГЛ населенню у межах м. Харкова, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зазначеним рішенням на ПАТ "Харківміськгаз" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі абзацу 1 частини п'ятої та частини шостої статті 52 названого Закону накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.

Листом від 24 січня 2012 року № 02-26/1-442 копію цього рішення відділенням АМК направлено для виконання відповідачу, який отримав її 25 січня 2012 року.

Кінцевий строк сплати штрафу відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" припадав на 25 березня 2012 року.

22 березня 2012 року (у межах двомісячного строку та в порядку, передбаченому частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ПАТ "Харківміськгаз" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом про визнання Рішення № 2-К недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 травня 2012 року у справі № 5023/1479/12 позовні вимоги ПАТ "Харківміськгаз" задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 6 листопада 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові ПАТ "Харківміськгаз" відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 9 січня 2013 року у справі № 922/092/13 у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги відділення АМК про стягнення з ПАТ "Харківміськгаз" у зв'язку з невиконанням відповідачем Рішення № 2-К 34 000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі абзацу 1 частини п'ятої та частини шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та 34 000,00 грн пені, нарахованої на підставі частини п'ятої статті 56 цього закону за періоди з 11 вересня 2012 року по 21 жовтня 2012 року та з 7 листопада 2012 року по 2 грудня 2012 року із застосуванням законодавчого обмеження її максимального розміру.

Закон України "Про захист економічної конкуренції", на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Названий закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування.

Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Виходячи з наведеного, зазначені нарахування, застосовані АМК на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, Вищий господарський суд України безпідставно застосував до відносин сторін у цій справі положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні справи, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, заява відділення АМК підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 111-16 , 111-23 , 111-24 , 111-25 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 16 липня 2013 року у справі № 922/770/13-г скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк

І. С. Берднік

В.С. Гуль

А.А. Ємець

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

Л.І. Фесенко

І.Б. Шицький

Постанова ВСУ від 24.12.2013 р. № 3-36гс13