Можна отримати і рішення про стягнення заборгованості за кредитом, і рішення про стягнення предмету іпотеки і це не свідчить про подвійність стягнення з боржника (ВССУ у справі № 6-11043св14)

Фабула судового акту: Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з позичальника не є перешкодою для пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту в разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. За таких обставин наявність двох судових рішень – про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок її погашення – не свідчить про подвійність стягнення з боржника.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ на спільному засіданні палат визначив всі випадки припинення зобовязань поручителя у кредитно-боргових відносинах (ВСУ у справі № 6-2662цс15 від 20 квітня 2016р.)

Проценти та штрафні санкції на заборгованість по кредиту нараховуються боржнику або поручителю і після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання (ВСУ від 25 травня 2016р. у справі № 6-157цс16)

Мораторій на стягнення іпотечного майна НЕ позбавляє банк права виселяти мешканців іпотечної нерухомості без надання іншого житлового приміщення та письмового попередження ( ВСУ у справі № 6-2947цс15 від 3 лютого 2016р.)

У випадку припинення права власності особи на житлове приміщення, припиняється і право користування (проживання) у цьому приміщенні членів його сім'ї (Постанова ВСУ №6-158цс14)

Приховування батьками прав дитини на нерухомість в момент укладання іпотечного договору позбавляє їх права визнати іпотеку недійсною (ВСУ від 22 червня 2016р. у справі № 6-1024цс16)

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Остапчука Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, знаття із реєстрації

за касаційною скаргою ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, поданою через представника, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAD0GK01270081 від 07 лютого 2008 року у розмірі 153 019, 12 доларів США, що еквівалентно 1 222 622, 80 грн; про виселення із квартири зі зняттям із реєстраційного обліку за указаною адресою.

Вимоги мотивовано тим, що 07 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № HAD0GK01270081, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 97 200 доларів США (80 000 доларів США - на придбання нерухомості, 17 200 доларів США - на сплату страхових платежів за договором) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення 04 лютого 2028 року. Виконання зобов'язань за указаним кредитним договором забезпечено іпотекою за договором від 07 лютого 2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 лютого 2008 року.

Посилаючись на те, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту утворилася заборгованість, яка станом на 16 жовтня 2012 року становить 153 019,12 доларів США, що еквівалентно 1 222 622, 80 грн, із яких: 86 586, 98 доларів США - заборгованість за кредитом; 29 933, 96 доларів США - заборгованість за процентами; 1 251,10 доларів США - заборгованість із комісії за користуванням кредитом; 27 930, 66 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31, 29 доларів США - штраф (фіксована частина); 7 285,14 доларів США - штраф (процентна складова), позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2013 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані, та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2014 року змінено рішення суду першої інстанції, у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про зняття ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із реєстрації відмовлено.

Для задоволення грошових вимог за договором кредиту від 7 лютого 2008 року № HAD0GK01270081 у розмірі 153 019,12 доларів США визначено початкову ціну предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7 в особі представника, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову та визначення початкової ціни предмета іпотеки, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У справі встановлено, що 07 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № HAD0GK01270081, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 97 200 доларів США (80 000 доларів США - на придбання нерухомості, 17 200 доларів США - на сплату страхових платежів за договором) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення 04 лютого 2028 року. Виконання зобов'язань за указаним кредитним договором забезпечено іпотекою за договором від 07 лютого 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_3, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 лютого 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_6 (а. с. 23).

Після відчуження квартири на користь ОСОБА_3 у ній залишилися зареєстрованими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та його малолітня дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 105, 133).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2013 року (а. с. 60-64), відмовлено у позові ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів кредиту та іпотеки; частково задоволено позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAD0GK01270081 від 07 лютого 2008 року у розмірі 667 193, 73 грн, що утворилася станом на 08 квітня 2009 року.

У зв'язку із тим, що станом на момент звернення банку до суду із позовом, що розглядається, заборгованість за кредитом не погашена, за період після ухвалення рішення суду від 23 листопада 2012 року її розмір збільшився, іпотекодержатель просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення цього боргу.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, іпотека є способом задоволення забезпечених нею вимог іпотекодержателя (отримання виконання) за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання.

Тому задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості із позичальника не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. За таких обставин наявність двох судових рішень - про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок її погашення не свідчить про подвійність стягнення із боржника, а тому доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.

Висновки судів про дотримання банком порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідають вимогам закону, узгоджуються із матеріалами справи та доводами касаційної скарги не спростовуються.

Посилання заявників на обставини проживання та реєстрації за спірною адресою малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень є необґрунтованими, оскільки рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року (а. с. 49-50) не встановлено факт порушення права власності чи права користування дитини на квартиру вчиненим договором іпотеки. Відмовляючи у позові банку про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців, суд виходив із передчасності цих вимог. Тобто, преюдиційних обставин, що в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України звільняють від доказування, наведеним судовим рішенням не встановлено. Судом апеляційної інстанції рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року у цій частині не переглядалося.

Щодо посилань у касаційній скарзі на перевищення судом апеляційної інстанції повноважень, визначених ст. ст. 11 303 ЦПК України, при визначенні початкової ціни предмета іпотеки, необхідно зазначити, що відповідність резолютивної частини рішення суду у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку» є обов'язком суду в силу ст. 215 ЦПК України. Якщо рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням наведених норм, апеляційний суд скасовує або змінює таке рішення відповідно до ст. ст. 303 309 316 ЦПК України.

Враховуючи те, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права усунуто апеляційним судом, підстави для скасування ухваленого ним рішення відсутні, касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, подану через представника, відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.П. Гончар

Судді: В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко

Д.О. Остапчук