Хто є платником екологічного податку в разі оренди складу для зберігання паливно-мастильних матеріалів ?

 У відповідності до статутних завдань ОСОБИ_1, один із видів господарської діяльності є оптова торгівля твердими, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Для здійснення господарської діяльності, ОСОБА_1 на підставі Договору оренди, орендувала в тимчасове платне користування відповідний майновий комплекс - склад паливно-мастильних матеріалів (надалі за текстом – «Склад» та/або «Об’єкт оренди») в ОСОБИ_2, яка є безпосереднім власником вищезазначеного Складу (надалі за текстом -  «Орендодавець»). Дісним є те, що Орендодавець особисто не зберігає та не використовує Склад, а лише надає в орендне тимчасове платне користування на підставі Договору оренди, іншим суб’єктам господарювання, для здійснювання ними же господарської діяльності, у відповідності до цільового призначення данного Складу.

     Відповідно до пп. 9.1.5. ст.9 Податкового кодексу України, «до загальнодержавних податків належить екологічний податок».

  Відповідно до пп. 240.1.1 ПКУ «платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарської (підприємницької) діяльності, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення».

     У відповідності до пп. 242.1.1 ПКУ, «об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами».

     Згідно до пп.14.1.230 ПКУ, «під стаціонарним джерелом забруднення розуміється підприємство, цех, агрегат, установку або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.»

Користуйтесь консультацією: Власник VS Орендар: хто відповідає за дотримання норм у сфері пожежної безпеки на орендованому об'єкті?

   До стаціонарних джерел забруднення, зокрема, можна віднести майновий комплекс склад для зберігання паливно-мастильних матеріалів, від якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.       

    В чинному законодавстві України чітко не врегульовано та не зрозуміло платникам податків, щодо визначення платника екологічного податку, відповідно вищезазначених обставин.Заради уникнення порушень податкового зобов'язання ОСОБА_1 звернулася до Державної фіскальної служби України, для надання роз'яснення, щодо визначення платника екологічного податку, чи це є Орендар – який використовує орендоване стаціонарне джерело забруднення (майновий комплекс для зберігання паливно-мастильних матеріалів), внаслідок чого відбувається викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чи це є Орендодавець – який є власником стаціонарного джерела забруднення (майновий комплекс для зберігання паливно-мастильних матеріалів), що абсолютно не використовує власне майно відповідно до цільового призначення, а лише надає в орендне платне користування іншим суб’єктам господарювання.

    Державна фіскальна служба України на наш запит дала розяснення (лист ДФСУ від 19.02.2016 р. № 3724/6/99-99-15-04-01-15), та повідомила наступне:

    У разі оренди складу для зберігання паливно-мастильних матеріалів, платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення є орендар, під час провадження діяльності якого здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Відповідно, саме в орендаря виникає обов’язок подання податкової декларації екологічного податку, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за місцем розміщення стаціонарних джерел.

  Отже, у Орендаря виникає обов'язок подання  декларації екологічного податку, зокрема за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, за місцем розміщення стаціонарних джерел. Декларацію подають протягом 40 календарних днів, що настає за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів, а також сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Користуйтесь консультацією: Екологічна безпека підприємства. Правове регулювання.

Державна фіскальна служба України на запит  щодо екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (оренда складу для зберігання паливно-мастильних матеріалів) повідомляє.

Платниками екологічного податку є, у тому числі, суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України здійснюються, зокрема, й викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (п.п.240.1.1 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу УКраїни (далі- Кодекс)).

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання (част. п'ята та шоста ст.11 Закону України 16 жовтня 1992 року № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря"), де стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт , що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює, у тому числі, викиди забруднюючих речовин в атмосферу (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст.14 Кодексу)

Платники екологічного податку подають декларації з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, у тому числі й користувач орендованого складу для зберігання паливно-мастильних матеріалів - за місцем розміщення стаціонарних джерел (п. 250.2 ст. 250 Кодексу).