Экс-министр экономики Лановой подтверждает: у украинцев слишком много выходных

Экс-министр экономики Владимир Лановой поддерживает идею Украинского института национальной памяти относительно отмены переноса праздничных выходных на будни.

«Очень много выходных – плохо. Люди расслабляются, связи не реализуются, в частности идея, что после праздничного выходного дня должен быть еще один нерабочий день, не имеет экономического обоснования. Она разрывает цикл. Это уже каникулы, которые можно приравнять к летнему или зимнему отдыху», – отметил экс-министр.

По словам эксперта, оптимальный цикл трудовой деятельности «5+2».

«Пять дней рабочих, два – выходных. Человек успевает отдохнуть, и производительность его труда возрастает. Однако просчитать, сколько потеряет государство от дополнительного выходного, математически точно невозможно. Рынок сам себя регулирует», – пояснил Лановой.

Эксперт убежден, если бы все 365 дней были рабочими, уровень жизни людей не вырос бы, как и зарплаты.

Пользуйтесь консультацией: Отпуск и отпускные в Украине: как отстоять свое право на отдых

Відпочиваємо 139 з 365 днів на рік

Скільки державних свят і вихідних повинна мати Україна і чи потрібно у зв’язку зі святами переносити робочі дні? Ці питання порушуються постійно з наближенням чергової «червоної» дати календаря. І хоча вони не вважаються найгострішими, але й тут наші політики примудряються наламати дров. Недостатньо продумані спроби змінити звичні для українців алгоритми відпочинку можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Ми проаналізували усі запропоновані нововведення до календаря свят, які за останні 2-3 роки набували форми законопроектів і можуть бути внесені на розгляд Верховної Рада.

Отже, зараз громадяни України завдяки державним святам мають 11 додаткових вихідних днів на рік. І це, по-перше, не є «захмарною» кількістю, адже в Австрії та Польщі таких днів 13, у Росії – 14, а в Японії та Словаччині навіть 15, а по-друге – всього на один день більше за середньоєвропейський рівень – 10. До речі, перевищили ми цю планку зовсім недавно, запровадивши День захисника України.

Кодекс законів про працю (стаття 73) встановлює нам такі дні відпочинку:

1. З фіксованою датою:

• 1 січня – Новий рік;
• 7 січня – Різдво Христове;
• 8 березня – Міжнародний жіночий день;
• 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
• 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
• 28 червня – День Конституції України;
• 24 серпня – День Незалежності України;
• 14 жовтня – День захисника України.

2. Без фіксованої дати:

• один день (неділя) – Пасха (Великдень);
• один день (неділя) – Трійця.

Стаття 67 Кодексу законів про працю зазначає, що кількість додаткових вихідних не може бути менше 11, оскільки, якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, «вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого». Завдяки цьому ми маємо, наприклад, щорічно два вихідних понеділки на Великдень та Трійцю.

Ця ж стаття передбачає можливість Кабміну рекомендувати керівництву підприємств та установ «перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями» (перенесені дні потім відпрацьовуються). Внаслідок цього у нас раніше періодично траплялися новорічні та весняні «канікули для дорослих», наприклад при близькості в часі Пасхи та травневих свят. Цю практику було припинено урядом Азарова одразу після приходу до влади в 2010 році. Микола Янович вирішив, що «ситуація в країні критична і ми не можемо собі дозволити піти на стомільйонні втрати через канікули». Тому: «Вихід один – працювати», а не відправлятися в «загули», як висловився нині розшукуваний прем’єр дещо пізніше.

Згадайте новину: А ви раптом не трудоголік ?

Внаслідок цього поточного року ми матимемо лише три чотириденні «міні-відпустки»:

• на Першотравень – з суботи, 29 квітня, по вівторок, 2 травня;
• на День Перемоги – з суботи, 6-го, по вівторок, 9 травня;
• на День Незалежності – з четверга, 24-го, по неділю, 27 серпня.

А практика тижневих чи навіть двотижневих канікул відійшла у минуле. На відміну, наприклад, від Китаю, де двічі на рік влаштовують семиденні канікули на китайський Новий рік та на День КНР (і трошки менші на свято початку літа), та Росії, де новорічні «канікули» з подальшим відпрацюванням перенесених днів не лише унормовані законодавством, а й стали предметом натхнення, приміром, для рок-гурту «Несчастный случай», відомого, зокрема, і критичним ставленням до політики Кремля.

Питання, наскільки це допомагатиме підвищенню продуктивності праці, є спірним, оскільки велика частина працівників оформлює відпустки на 2-3-4 дні, які раніше переносилися. Тому підприємства та установи все одно у повну силу не працюють. Хоча і при «канікулах» є свої питання: борець з ними – азарівський Кабмін – вирахував, що у «відпрацьовувальні» суботи багато підприємств та установ працюють «недостатньо продуктивно», адже використовують лише 40% від звичного для робочого дня обсягу електроенергії.

Нинішня ініціатива перегляду календаря вихідних набула форми проекту закону України «Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні». Ним пропонується скоротити кількість додаткових вихідних днів до дев’яти, серед яких шість будуть державними святами:

1. Шевченківський день – 9 березня;
2. День пам’яті та примирення – 8 травня;
3. День Конституції України – 28 червня;
4. День Незалежності України – 24 серпня;
5. День сім’ї – друга п’ятниця вересня;
6. День захисника України – 14 жовтня.

А ще три – традиційними:

1. Новий рік – 1 січня;
2. Різдво Христове – 7 січня;
3. Великдень – один день (неділя).

Окрім цього, встановлюється перелік державних свят, які будуть робочими днями:

1. День першої незалежності та Соборності України – 22 січня;
2. День героїв Крут – 29 січня;
3. День Державного герба України – 25 лютого;
4. День Державного гімну України – 10 березня;
5. День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – 9 травня;
6. День матері – друга неділя травня;
7. День Державного прапора України – 24 липня;
8. День хрещення України-Руси – 28 липня;
9. День української писемності та мови – 9 листопада;
10. День гідності та свободи – 21 листопада.

А також вводяться скорботні дні:

1. День героїв Небесної сотні – 20 лютого;
2. День пам’яті жертв аварії на Чорнобильській АЕС – 26 квітня;
3. День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – 18 травня;
4. День пам’яті жертв політичних репресій – третя неділя травня;
5. День пам’яті жертв комуністичного та нацистського тоталітарних режимів – 23 серпня;
6. День пам’яті жертв Голокосту – 29 вересня;
7. День пам’яті жертв Голодомору – геноциду українського народу та масових штучних голодів – четверта субота листопада.

Згадайте новину: Чому ми постійно втомлені?

Також законопроект вносить зміни до 67-ї статті Кодексу законів про працю, якими скасовується перенесення вихідного на наступний робочий день, якщо свято припадає на суботу чи неділю (за винятком Різдва та Великодня). Тобто робиться ще одна спроба прибрати цю законодавчу норму. У попередні рази це відбувалось у 2015 та 2016 роках, а взагалі намагання скасувати перенесення вихідного на наступний робочий день беруть початок ще з часів прем’єра Пустовойтенка. Втім, успіхом вони не увінчались. Автори цих ініціатив посилаються на «загальноєвропейський досвід», хоча він має і винятки, наприклад у Великобританії чи Польщі. Переносяться неробочі дні при співпадінні свята і вихідного й у США (при потраплянні свята на суботу неробочий день у Штатах переноситься на п’ятницю). Окрім того, в цій країні з 10 національних свят шість не мають фіксованих дат. Але на відміну від наших Пасхи та Трійці, що припадають на неділю і переносяться на понеділки, одразу «приписані» до п’яти понеділків та одного четверга. У багатьох же європейських країнах, як видно з графіки, також фіксується неробочий день у Страсну п’ятницю чи великодній понеділок (неробочими можуть бути й обидва ці дні). А ще в багатьох країнах святкують Вознесіння, яке може припадати лише на четвер, і ставлять національні свята на визначений понеділок, вівторок, середу, четвер чи п’ятницю якогось місяця (найчастіше на понеділки – можливо, щоб у році було менше «важких днів»). Очевидно, що в цих країнах питання, чи може скасування перенесення неробочих днів на наступні після вихідних робочі дати додаткових 2% ВВП, так гостро не стоїть.

Тим більше що, як стверджує низка українських експертів, проблема нашої бідності далеко не у додаткових вихідних, завдяки яким ми не працюємо більше третини року, адже маємо 52 суботи, стільки ж неділь, 11 додаткових гарантованих вихідних та як мінімум 24 дні відпустки, тобто відпочиваємо 139 з 365 днів. А якщо перерахувати на години, то картина виявиться ще більш вражаючою: наприклад, цьогоріч з 8760 годин ми працюватимемо лише 1986. Однак навряд чи хтось зможе припустити, що, пропрацювавши минулого року 2003 години, українці могли б випустити більше продукції, ніж французи чи німці, які працювали 1482 та 1371 годину відповідно. І питання не тільки в тому, що вони технологічно розвинутіші. Український журналіст та громадський активіст Зоя Лебідь у своєму дослідженні стверджує: в Європі вважають, що «на продуктивність праці впливає задоволеність умовами праці і сприйняття їх як справедливих. І це переважує економію від зниження зарплати або додатковий прибуток від скасованих відпусток». Тобто і нормальний відпочинок підвищує продуктивність праці. А намагання збільшувати бюджетні надходження шляхом скасування вихідних у цьому контексті виглядає контрпродуктивним. І якщо вже перекроювати календар свят, то краще задуматись над впровадженням в Україні міжнародного досвіду, який рекомендує призначати більше вихідних на депресивні осінні та зимові місяці, коли людям потрібно відпочивати більше, ніж улітку. Цей крок також може допомогти державі хоч трохи зекономити на опаленні робочих приміщень: люди ж будуть у своїх домівках.

Іншим суперечливим аспектом внесення змін до українського трудового законодавства є вже не кількість, а, так би мовити, якість наших свят. Адже наш святковий календар є відображенням нашої досить складної історії, яка, у свою чергу, є наслідком нашого географічного перебування на перетині культур. І хоча ситуація не настільки складна, як, наприклад, у Малайзії, де відзначають китайські, індійські, мусульманські та християнські свята, «битви за календар» виникають часто.

За винятком поширеного майже в усьому світі Нового року (1 січня не є вихідним днем у дуже небагатьох країнах – приміром, в Ізраїлі, Індії, Ірані, Саудівській Аравії) наші основні свята можна умовно розділити на три частини.

Згадайте новину: Експерти назвали сім звичок, які призводять до втоми протягом усього дня

Релігійними є Різдво, Великдень та Трійця. Перших два заперечень не викликають. Хоча дедалі частіше висловлюються побажання, щоб ми їх відзначали разом не з Росією, а з усім світом. Тобто щоб наша православна церква за прикладом православних церков Румунії, Болгарії та Греції перейшла на григоріанський календар (або за прикладом сусідньої Білорусі святкувала Різдво двічі). Трійцю ж як менш важливе іноді пропонують зі списку найбільших свят вилучити.

Встановлені за часів Незалежності та пов’язані з боротьбою за неї. Це День Конституції, День Незалежності та День захисника України. Два перших особливо не критикували навіть ті, хто волів би, щоб їх не було – любителі «русского міра». Такі свята під різними назвами є в святкових календарях багатьох країн (іноді тільки одне з них, і частіше це свято незалежності або республіки). А от День захисника України, який у 2014 році перенесли на Покрову, спочатку викликав шалену реакцію, оскільки 14 жовтня вважається також датою заснування УПА (цієї осені святкуватимемо ювілей – 75 років). Однак уже за два роки істерія вщухла, як, мабуть, і інтерес росіян до цієї теми.

Встановлені за радянських часів – найсуперечливіша група свят: 8 Березня, 1 та 9 Травня. Перше та останнє з них дійсно характерні більше для пострадянського простору або для країн, що відчули значний вплив СРСР. Хоча той самий Міжнародний жіночий день зафіксовано резолюцією Генасамблеї ООН, а його історію виводять з іще дорадянських часів – аж з далекого 1857 року та влаштованого нью-йоркськими текстильницями «Маршу пустих каструль». З американських подій позаминулого століття бере свій початок і 1 Травня. А саме з масштабної та трагічної чиказької демонстрації 1886 року, учасники якої вимагали встановлення 8-годинного робочого дня. До речі, спроби «декомунізувати» це свято найбільше ображають анархістів: саме прихильників цього руху було страчено тоді властями (це вже потім радянська пропаганда зробила з них борців за світле комуністичне майбутнє). Окрім того, противники скасування свята Першотравня посилаються на те, що воно присутнє в календарях майже 150 країн, серед яких Італія, Франція, ФРН, Австрія, Угорщина, Словаччина, Польща, Румунія, Молдова, Білорусь, Аргентина, Бразилія, РФ, КНР, Іспанія та Південна Африка. Інша справа, що Днем міжнародної солідарності трудящих воно не називається навіть у Білорусі, в якій досі святкують День Жовтневої революції 7 листопада (так само, як і не святкується два дні – це залишилося тільки у нас). Найпоширенішою його назвою є День праці, і воно може святкуватися не лише в перший день травня. А й, наприклад, у перший понеділок вересня, як це роблять у США та Канаді.

Іншим аргументом противників вилучення (принаймні зараз) останніх «радянських» свят з українського календаря є небажаність внесення в українське суспільство нових ліній розколу, які будуть максимально поглиблюватись російською пропагандою. Це стосується в першу чергу Дня Перемоги, адже навіть спроба перенести його святкування на 8 травня викликає шквал звинувачень на адресу України у неповазі до подвигу ветеранів та навіть у нацизмі. «Розповіді про «хунту», яка забирає у ветеранів урочистий день, ідеально лягають на пропагандистську концепцію «фашиствующей» України», – стверджує «Апостроф».

Багато експертів вважає передчасним кардинальний перегляд календаря свят, доки не створено достатніх механізмів убезпечення від впливу російської пропаганди всього населення України. Відображена в указі Петра Порошенка від 2015 року компромісна позиція, яка передбачає святкування і Дня примирення, і Дня Перемоги, видається їм більш доцільною на сьогодні.

Є й інші причини, що змушують задуматись над передчасністю кардинального перегляду календаря свят саме зараз. Одна з них – побоювання того, що «дерадянізація» свят за радянською традицією лише додасть нам дат, коли будуть виголошуватися чиновниками патріотичні, але нудні та пафосні офіційні промови. А люди святкуватимуть і 8 Березня, і 9 Травня так, як звикли. Тим більше, якщо у російському бюджеті вистачатиме грошей (а на дестабілізацію України їх завжди знаходять), «п’ята колона» допоможе цьому. Наприклад, організовуючи «польові кухні» зі «ста грамами» для ветеранів чи концерти і квіти для жінок у скасований їхній Міжнародний день. Відсутність у законопроекті не то що програми популяризації нових свят, а й натяку на спроби виробити алгоритм їх відзначення (прописано тільки обмежувальні норми для скорботних днів) породжує питання: чи варто ставити таку кількість свят, які ніхто не буде святкувати? Адже, як свідчать деякі ветерани АТО, серед тих, хто і зараз святкує 23 лютого, багато осіб, що воювали з російською агресією. Тому чи не варто спочатку популяризувати вже існуючі свята, зокрема той самий День захисника України? Адже ні для кого не секрет, що з державних свят тільки День Незалежності святкується більш-менш масово та щиро (та й то не всіма). А свято Конституції (окрім додаткового вихідного) – лише привід для передсвяткових (тобто у робочі дні) урочистих засідань чиновників та парламентарів, продуктивність роботи яких і без додаткових святкувань дуже шкутильгає.

Згадайте новину: Вчені дослідили, яка робота сприяє збiльшенню тривалостi життя

Тому, педалюючи зараз це питання, ми ризикуємо отримати досить неприємну ситуацію, коли:

1. 8 травня святкуватимуть лише найбільш ідейні єврооптимісти разом зі школярами та бюджетниками. А більшість населення присвятить цей день городам та шашликам, як робила це завжди на травневі (особливо 1-го та 2-го числа, які планують зробити робочими днями). Ветерани ж, для яких через статус пенсіонерів перенесення вихідного матиме лише символічне (але для багатьох неприємне) значення, традиційно вийдуть 9 травня до пам’ятників, щоб отримати квіти, кашу і «наркомівські», організовані залишками регіоналів. І створять таким чином «картинку» та аудіоряд для кремлівських ЗМІ, особливо, якщо не будуть достатньо, на їхню думку, вшановані напередодні.
2. Частина жінок не лише зненавидить Шевченка (адже через перенесення вихідного з 8 на 9 березня вважатиме, що саме через Кобзаря втратила своє свято), а й накладе на чоловіків дуже неприємні санкції.

Очевидно зазначені аргументи були взяті до відома законотворцями. Новий проект закону, як видно з пояснювальної записки до нього, забирає зі списку вихідних святкових днів Шевченківський день (9 березня) та День сім’ї (друга п’ятниця вересня), повертаючи цей статус Дню праці (тільки 1 травня, без 2-го) та Трійці. До календаря навіть, не зважаючи на наліт совковості, повертається 8 Березня - День боротьби за права жінок (в новій категорії - «міжнародний день», до якої потрапляє також 1 травня та ряд інших свят). Але без статусу вихідного, що все одно викличе нарікання багатьох жінок.

Серед інших спірних норм у новій редакції законопроекту збереглась і відміна перенесення вихідного на наступний робочий день, якщо свято припало на «уік-енд». Але чомусь з одним винятком – для «Різдва за григоріанським календарем». Жартівники з цього приводу вже додають: якщо повернули можливість посадити картоплю на 1 Травня, то дайте і можливість у серпні її викопати (як відомо, це вимагає значно більше часу).

Автор: Роман Сирінський

Источник: Главком