Доцільність ототожнення окремих термінів трудового законодавства України

Як відомо, в правотворчій сфері окремі юридичні поняття ототожнюються.

Наприклад, терміни «законодавство про працю» та «трудове законодавство» вживаються як однозначні, не тільки в теорії, а й на практиці трудового права. Виникає природне запитання - чи є правильним такий підхід?

Правове регулювання вищезазначеного питання здійснюється за допомогою певних нормативно-правових актів. Під останніми в свою чергу треба розуміти:

1. Закони (наприклад Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі – КЗпП України));
2. Підзаконні акти (наприклад, Наказ Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів» (надалі - Порядок)).

Крім того, вищевказані терміни можна відшукати у відповідних роз’ясненнях, які надані відповідними центральними органами державної виконавчої влади в частині тих питань, які прямо чи опосередковано пов’язані з трудовим правом. В даному випадку ми маємо на увазі, наприклад:

1. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2006р. № 270/06/187-06 (надалі – Лист-1);
2. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 22.11.2006р. № 309/13/133-06 (надалі – Лист-2).

Вітчизняними законодавством передбачено чітку відповідь на таке запитання. Зокрема необхідно наголосити на тому, що термін «законодавство про працю» отримав своє закріплення в законах (наприклад, ч. 1 ст. 3 й ст. 4 КЗпП України), а також в підзаконних актах (наприклад, п. 7 Порядку).

Роз’яснення, які надані центральними органами державної виконавчої влади в частині питань, зміст яких в свою чергу прямо або опосередковано стосується трудового права, не передбачають істотної різниці між вказаними термінами. Наприклад, Листом-2 закріплено юридичне поняття «трудове законодавство», а Листом-1 - юридичне поняття «законодавство про працю».

На наше переконання, між юридичними термінами «трудове законодавство» та «законодавство про працю» недоцільно ставити знак юридичної рівності. Вказану точку зору ми спробуємо підтвердити такими доводами.

По-перше, достатніми підставами можливого виникнення трудових відносин є певні життєві обставини. Під останніми в свою чергу треба розуміти не працю, не її процес, а інші юридичні фактори, наприклад, трудовий договір, контракт, рішення суду про поновлення працівника на роботі та ін.

По-друге, праця згідно зі своєю юридичною суттю є багатогранним явищем. Зокрема вона може виконуватися в різних формах, окремі з яких не потребують правового регулювання, наприклад, праця, яку особа здійснила на саму себе; праця, що особа виконала з метою надання допомоги своїм друзям та ін.

Враховуючи вищевказані доводи, ми можемо дійти обґрунтованого висновку, що закріплення в КЗпП України, Порядку та інших нормативно-правових актах, а також роз’ясненнях, що надали центральні органи державної виконавчої влади, юридичного поняття «законодавство про працю» є недоцільним та невдалим. На нашу думку, вищезазначена проблема підлягає невідкладному вирішенню. Тому враховуючи наведені судження, ми пропонує вітчизняному законодавцеві в чинному законодавстві, зокрема ч. 1 ст. 3 й ст. 4 КЗпП України і п. 7 Порядку, та окремих роз’ясненнях відповідних органів державної влади, зокрема Листі-1, термін «законодавство про працю» замінити терміном «трудове законодавство».