Дом профсоюзов в Одессе не смогли вернуть государству

Суды отказали Фонду госимущества и прокуратуре в требовании передать Дом профсоюзов на Куликовом поле в Одессе в государственную собственность.

Об этом стало известно из определения Одесского апелляционного суда Киева от 24 февраля 2017 года, размещенного в Едином реестре судебных решений.

Как видно из судебных материалов, в июле 2015 года первый зампрокурора Одесской области на стороне Фонда госимущества подал иск к местной Федерации профсоюзов.

В своем заявлении прокуратура просила признать:

• право собственности на здание Дома профсоюзов площадью 13,7 тыс. кв.м. (стоимостью 303,4 млн гривен), расположенное в Одессе на Куликовом поле, 1 за государством в лице Фонда госимущества;
• истребовать из незаконного владения Федерации профсоюзов Одесской области нежилые помещения в этом здании;
• истребовать у двух частных компаний (СП «Атава» и «Хвилинка») нежилые помещения площадью 77 кв.м. в этом админздании;
• обязать Федерацию профсоюзов и частников освободить все помещения.

Згадайте новину: Архітектор Духовичний: Театр на Подолі – це лише початок скандалів на Андріївському

Исковые требования обоснованы тем, что спорный объект недвижимости является госсобственностью и используется ответчиками без надлежащих правовых оснований. По утверждению прокурора, здание должно находиться в распоряжении ФГИ, как имущество общественной организации бывшего СССР, нахождение его во владении, пользовании и распоряжении других лиц, включая отчуждение части спорных активов, — незаконно.

Федерация профсоюзов Одесской области не признала иск, поскольку закончилась исковая давность.

В декабре 2015 года розсуд Одесской области отказал прокуратуре. По мне нию судей, отсутствуют правовые основания для признания права собственности на спорное имущество за Фондом госимущества, поскольку здание не принадлежало государству и приобретено на праве собственности Одесской областной профсоюзной организацией на законных основаниях за счет профсоюза (в дальнейшем его правопреемником стала Федерация профессиональных союзов Одесской области).

Вместе с тем, Апелляционный суд Одесской области признал, что требования прокурора обоснованы – Дом профсоюзов в Одессе должен по закону принадлежать государству.

Згадайте новину: Прецедент: Прокуратура у суді зобов’язала підприємця знести «гараж»-самобуд в 9 поверхів

Однако, говорится в выводах коллегии судей – прокуратура опоздала. Срок исковой давности о признании права собственности за Фондом госимущества следует исчислять с 1 декабря 1991 года (соответственно, окончание срока — 1 декабря 1994 года), когда Фонд должен был получить имущество организаций союзного подчинения. В этот период Фонд госимущества и прокуратура не обращались с соответствующими исками.

Все это позволило отказать истцам и оставить Дом профсоюзов в собственности Федерации профсоюзов.

2 мая 2014 года в Доме профсоюзов в Одессе погибло несколько десятков человек. В тот день произошли массовые беспорядки с участием пророссийских и проукраинских активистов. Всего погибло 48 человек, пострадали около 300. Начались столкновения в центре города, где были застрелены несколько людей. Затем проукраинские активисты пришли на Куликово поле, на котором располагался палаточный городок сепаратистов. Палатки загорелись, начался пожар в Доме профсоюзов, в котором также погибли люди.

Источник: Первая инстанция

Згадайте новину: Перший прецедент: самобуд у центрі Києва знесли за допомогою трактора

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2017 р.Справа № 916/3171/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Разюк Г.П., Головея В.М.

(склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом про автоматичну зміну складу колегії суддів від 18.01.2017р.)

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від прокурора: Радянський О.Ю.

Від позивача: ОСОБА_1

Від 1 відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Від 2 відповідача:ОСОБА_4

Від 3 відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення господарського суду Одеської області від 01.12.2015 року

у справі № 916/3171/15

за позовом: заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

1) Федерації професійних спілок Одеської області

2) Приватного підприємства СП АТАВ

3) Приватного підприємства Хвилинка

про визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року перший заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Федерації професійних спілок Одеської області, Приватного підприємства „СП ОСОБА_2 та Приватного підприємства „Хвилинка, в якому просив:

- визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на адміністративну споруду загальною площею 13746,1 кв.м. ринковою вартістю 303 376 427 грн., пункт охорони площею 5,0 кв.м., гараж площею 11,0 кв.м., огорожу та мощення, розташовані за адресою: м. Одеса, Куликове поле, 1;

- витребувати з незаконного володіння Федерації професійних спілок Одеської області на користь держави в особі Фонду державного майна України нежитлові приміщення адміністративної споруди площею 13746,1 кв.м., пункту охорони площею 5,0 кв.м., гаражу площею 11,0 кв.м., огорожу та мощення, розташовані за адресою: м. Одеса, Куликове поле, 1;

- витребувати з незаконного володіння ПП „СП ОСОБА_2 та ПП „Хвилинка на користь держави в особі Фонду державного майна України нежитлові приміщення площею 77,4 кв.м. в адміністративній споруді, яка розташована за адресою: м. Одеса, Куликове поле, 1;

- зобовязати Федерацію професійних спілок Одеської області повернути державі в особі Фонду державного майна України шляхом звільнення нежитлові приміщення адміністративної споруди загальною площею 13 746,1 кв.м., пункту охорони площею 5,0 кв.м., гаражу площею 11,0 кв.м., огорожу та мощення, розташовані за адресою: м. Одеса, Куликове поле, 1;

- зобовязати ПП „СП ОСОБА_2 та ПП „Хвилинка повернути державі в особі Фонду державного майна України нежитлові приміщення площею 77,4 кв.м. в адміністративній споруді, яка розташована за адресою: м. Одеса, Куликове поле, 1.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що згідно з Указом Президії Верховної ОСОБА_5 України від 30.08.91р. №1452-ХІІ «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Законом України від 10.09.91р. №1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», постановою Верховної ОСОБА_5 України від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», постановою Верховної ОСОБА_5 України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР» спірний обєкт нерухомості є державною власністю та використовується відповідачами без належних правових підстав.

За твердженням прокурора спірне майно належить до державної власності та повинно перебувати у розпорядженні Фонду державного майна України, як майно громадської організації колишнього СРСР, а тому знаходження цього майна у володінні, користуванні та розпорядженні інших осіб, в тому числі і відчуження частини спірного майна, без згоди названого органу управління обєктом державної власності порушує його права як розпорядника державним майном та, відповідно, порушує приписи законодавства, якими врегульовані дані питання.

Федерація професійних спілок Одеської області та Приватне підприємство СП АТАВ не визнали позов посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, а також з тих підстав, що за вимогами, які заявлені прокурором, спливла позовна давність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2015 року (суддя Желєзна С.П.) провадження у справі № 916/3171/15 в частині позовних вимог, предявлених до Приватного підприємства „СП АТАВ, Приватного підприємства „Хвилинка припинено, в решті позову відмовлено. З Фонду державного майна України на користь Державного бюджету України стягнуто судовий збір в сумі 182700 грн.

Рішення в частині припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України мотивовано відсутністю предмета спору з огляду на те, що майно, дійсним власником якого є ПП „СП ОСОБА_2, ніколи не належало профспілковим організаціям та не стосується адміністративної пятиповерхової будівлі, щодо якої існує реальний спір про право власності. Крім того, ПП „Хвилинка на теперішній час взагалі не є власником обєкту нерухомості - нежитлової окремо стоячої будівлі, загальною площею 77,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа Куликове поле, 1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, господарський суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що на момент проголошення незалежності України та прийняття нормативних актів, якими прокурор обґрунтовує свій позов, спірне майно ніколи не знаходилося у віданні центральних профспілкових органів, Одеська обласна профспілкова організація, а в подальшому її правонаступник Федерація професійних спілок Одеської області не належала до організацій союзного підпорядкування колишнього СРСР, а тому всі законодавчі акти, на які посилається прокурор, не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки вони визначають право власності держави Україна на майно організацій союзного підпорядкування колишнього СРСР, що знаходилося у віданні центральних профспілкових органів. Отже, відсутні правові підстави для визнання права власності на спірне майно за державою Україна в особі Фонду державного майна України, яке не належало державі Україна і набуто на праві власності Одеською обласною профспілковою організацією на законних підставах за кошти профспілки, а в подальшому й її правонаступником Федерацією професійних спілок Одеської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника прокурора задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Фонд державного майна України посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо нерозповсюдження законодавчих актів, на які посилається прокурор, на спірні правовідносини, оскільки це суперечить змісту постанов Верховної ради України від 10.04.92р. №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» та від 04.02.94р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» згідно з якими тимчасово, до визначення правонаступників, передано Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси, розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій, та встановлено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

В той же час, профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією в єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР, Укрпрофрада представляла республіканську організацію, а обласна рада профспілок представляла обласну організацію і мала статус юридичної особи. Отже, спірний об'єкт був майном громадської організації колишнього Союзу РСР, який розташований на території України.

Крім того, скаржник вказує те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі не врахував судову практику Верховного Суду України при розгляді аналогічних справ.

Фонд державного майна України також не погоджується з рішенням суду в частині припинення провадження у справі за позовними вимогами прокурора до ПП „СП ОСОБА_2 та ПП „Хвилинка з огляду на те, що нежитлова будівля загальною площею 77,4 кв. м. за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності ПП „СП ОСОБА_2 та ПП „Хвилинка і знаходиться за адресою: м. Одеса, Куликове поле, будинок, 1, тобто є частиною спірної будівлі, яка незаконно вибула з державної власності.

У відзиві на апеляційну скаргу Федерація професійних спілок Одеської області заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 911 від 20.11.1954р. було відведено Одеському обласному комітету Комуністичної партії України вільну земельну ділянку в південно-західній частині площі імені Жовтневої революції під будівництво будівлі обкому партії.

Постановою Секретаріату Загальносоюзної ОСОБА_5 професійних спілок № 8-88 від 12.04.1983р. було надано Одеській обласній раді професійних спілок дозвіл придбати будівлю Одеського обкому Компартії України із залишковою вартістю по балансу 1837018 рублів та виділити йому на вказану мету позику в розмірі 1,8 млн. рублів із терміном повернення до 01.12.1984 року, а також, в порядку виключення, централізувати в 1983-1984 роках залишки бюджетних коштів профспілкових комітетів, за їх згодою, на суму 0,5 млн. рублів на придбання адміністративної будівлі для ради та комітетів профспілок.

Постановою Президії Одеської обласної ради профспілок №11-38 від 03.02.1984 року адміністративну будівлю за адресою площа Жовтневої революції 1 (нинішня адреса - Куликове поле 1) було прийнято на баланс обласної ради профспілок та затверджено акт прийому будівлі. Відповідно до акту №01-33 від 03.02.1984 року спірну будівлю було передано Одеським обкомом Компартії України Одеській обласній раді профспілок з оплатою балансової вартості у розмірі 1837018 рублів. До акту додавався висновок №257 про технічний стан будівлі, яка знаходилася у незадовільному стані.

Відповідно до договору від 18.11.1990р., укладеного між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України майно згідно переліку, до якого увійшла, зокрема Будівля Спілок, розташована за адресою: м. Одеса, площа Жовтневої революції, 1, 1958 року побудови, загальною площею 1837,00 кв.м.

Постановою ХІХ Одеської обласної міжспілкової конференції профспілок від 20.12.1990р. було вирішено створити Федерацію професійних спілок Одеської області та вважати її правонаступником майна та фінансів обласної ради профспілок.

Відповідно до реєстраційного посвідчення, складеного Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.12.1992р., домоволодіння № 1 по площі Жовтневої революції в цілому зареєстроване за Одеською обласною радою профспілок на підставі акту передачі № 01-33 від 03.02.1984р.

У наступному, відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості 02.02.2000р., будівля № 1 за адресою: Куликове поле, м. Одеса, зареєстрована за Федерацією професійних спілок Одеської області на праві власності на підставі акту передачі № 01-33 від 03.02.1984р. та записано в реєстраційну книгу № 9 неж. стр. 19, реєстр № 2869.

Постановою Верховної ОСОБА_5 Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 року N 506-XII на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Указом Президії Верховної ОСОБА_5 України „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави від 30.08.1991 року N 1452-XII встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Кабінету Міністрів України в основному до 1 жовтня 1991 року забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Встановити, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. N 1540-XII також встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю та зобовязано Кабінет Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Крім того, статтями 3 та 4 цього Закону також було визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_5 Української РСР 29 листопада 1990 року та встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

У той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, спірний об'єкт нерухомості був майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України, тобто перебував у віданні Української республіканської ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у наступному - Федерація професійних спілок України, та відповідно до наведених норм є державною власністю.

За таких обставин, на момент створення як Федерації професійних спілок України, так і Федерації професійних спілок Одеської області спірне майно перебувало у державній власності.

Постановою Верховної ОСОБА_5 України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992р. N 2268-XII изначено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом Постанови Верховної ОСОБА_5 України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. N 3943-XII тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністі.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у процесі перегляду судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно з ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовній практиці всіх судів України (постанови Верховного Суду України від 29.04.15р. у справі №5028/12/106/2011, від 18.11.2014 у справі № 2/92).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції при вирішенні даного спору не врахував висновки Верховного Суду України, викладені у вищезгаданих постановах та, відступивши від правової позиції Верховного Суду України, не навів відповідних мотивів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо визнання права власності на спірне майно за державою Україна в особі Фонду державного майна України.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено вимогу про захист порушеного права у спосіб визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов про визнання права стверджує належність права позивачу і свідчить про відсутність такого права у відповідача. Витребування ж майна є віндикаційним позовом, який необхідний для захисту права неволодіючого власника.

Прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом 28.07.2015 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (розділ 1 глава 5), за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Фонду державного майна України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку Фонду державного майна України. (Наведену правову позицію викладено в постановах Верховного суду України від 23.12.2014 року у справі №916/2414/13, від 25.03.2015 року у справі №11/163/2011/5003).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 року передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна.

Згідно з п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 07.07.1992р. № 2558-XII основними завданнями Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Аналогічне положення міститься в п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України», згідно з яким до основних завдань Фонду державного майна України належать захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами.

За нормами п. 6 цього Положення Фонд має право одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та звернення прокурора з позовом до суду на Фонд державного майна України як орган державної влади покладено обовязки захисту майнових прав держави, для належного виконання яких він наділений повноваженнями, тому має можливість в межах позовної давності отримати відомості як щодо прав на спірний об'єкт нерухомого майна, так і щодо особи, яка цими правами наділена.

При цьому, як уже зазначалося, наявність у прокурора повноважень по представництву прав та інтересів позивача не є підставою для зміни позовної давності чи порядку її обрахунку за вимогами, пред'явленими на захист інтересів держави.

Тому, саме на позивача яким є Фонд державного майна України покладається обов'язок по доведенню обставин щодо його обізнаності з порушення прав та інтересів держави, зокрема, про визнання права власності на спірне нерухоме майно, які мають значення для визначення моменту початку перебігу позовної давності.

Разом з тим, із встановлених судом обставин справи вбачається, що позивач ніколи не володів спірним майном, не виконував обов'язків власника щодо утримання цього майна, не вживав заходів по контролю за його станом, збереженням та використанням.

Таким чином, строк позовної давності щодо позовних вимог прокурора про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України слід обчислювати саме з 01 грудня 1991 року, коли Фонд Державного майна мав отримати майно організацій союзного підпорядкування, тобто до набрання чинності чинним ЦК України.

За нормою п. 6 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР, в редакції від 18.07.1963р., право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст.ст. 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 71, 75, 80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

З огляду на те, що перебіг позовної давності за вимогами прокурора у даній справі почався з 01 грудня 1991 року, тобто з моменту коли Фонд Державного майна України мав отримати майно організацій союзного підпорядкування (коли про неотримання майна мало стати відомо Фонду), а закінчився 01 грудня 1994 року, проте як власник майна, так і прокурор не зверталися до суду за захистом цивільного права або інтересу позивача у межах трирічного строку позовної давності та не навели поважних причин пропуску позовної давності, тому в позові щодо вимог прокурора про визнання права власності на спірне майно за державою Україна в особі Фонду державного майна України слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання прокурора на постанову Вищого господарського суду від 19.02.15р. у справі №5028/12/107/2011, постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.14 р. №5, згідно з якими строк позовної давності щодо позовних вимог про визнання права власності не застосовується, оскільки Верховний Суд України дійшов зворотного висновку з цього питання, а саме у постанові від 25.03.15 р. у справі №11/163/2011/5003 за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Вінницької міської ради і приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» про визнання незаконними рішень та визнання права власності, в якій визнав обґрунтованим висновок Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 19.11.2014р., про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо позовних вимог про визнання права власності на спірні будівлі. Вказане рішення Верховного Суду України відповідно до ст.111-28 ГПК України є обов'язковим у правозастосовній практиці всіх судів України. З цих же підстав не заслуговують на увагу й доводи Фонду державного майна України щодо не застосування правил про позовну давність щодо позовних вимог прокурора про визнання права власності на спірне майно.

За таких обставин,враховуючи вищевикладене, наслідком відмови прокурору у задоволенні вимоги про визнання права власності на спірне майно за державою Україна в особі Фонду державного майна України є відмова прокурору у задоволенні вимоги про витребування з незаконного володіння Федерації професійних спілок Одеської області на користь держави в особі Фонду державного майна України нежитлового приміщення адміністративної споруди площею 13 746,1 кв.м., пункту охорони площею 5,0 кв.м., гаражу площею 11,0 кв.м., огорожу та мощення, розташовані за адресою: м. Одеса, Куликове поле, 1; зобовязання Федерації професійних спілок Одеської області повернути державі в особі Фонду державного майна України шляхом звільнення нежитлові приміщення адміністративної споруди загальною площею 13 746,1 кв.м., пункту охорони площею 5,0 кв.м., гаражу площею 11,0 кв.м., огорожу та мощення, розташовані за адресою: м. Одеса, Куликове поле, 1; оскільки у даному випадку Фонд державного майна України, який не є власником спірного майна, не може вимагати його повернення, оскільки в першу чергу на підтвердження наявності у позивача субєктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

Що стосується позовних вимог, предявлених прокурором до ПП „СП ОСОБА_2 та ПП „Хвилинка, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення провадження у цій частині з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, прокурор стверджує на необхідності витребування на користь держави майна, що існувало за часів СРСР та належало профспілковим організаціям, оскільки таке майно в силу закону є державною власністю. Вказані обставини стосуються лише пятиповерхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Куликове поле, 1, власником якої є Федерація професійних спілок Одеської області.

Разом з тим, судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно з договором купівлі-продажу від 06.09.1995р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було продано, а ПП „Хвилинка було придбано цілісний майновий комплекс загальною площею 56 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Куликове поле, 1. У наступному, на підставі вказаного договору Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності № 313 від 10.11.1998р., на підтвердження факту належності ПП „Хвилинка не житлової окремо стоячої будівлі загальною площею 77,2 кв.м. за адресою: м. Одеса, Куликове поле, 1.

Відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 26.11.2004р. та від 29.12.2004р., укладених між ПП „Хвилинка як продавцем та ПП „СП ОСОБА_2 як покупцем, продавцем було відчужено на користь покупця 21/50 та 29/50 частин відповідно (загалом за двома договорами становить 1/1) нежитлової окремо стоячої будівлі, загальною площею 77,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа Куликове поле, 1. Право власності ПП „СП ОСОБА_2 на вказане майно зареєстроване в установленому законом порядку.

Отже, майно, належним власником якого є ПП „СП ОСОБА_2, ніколи не належало профспілковим організаціям та не стосується адміністративної пятиповерхової будівлі, щодо якої існує спір про право власності.

Крім того, ПП „Хвилинка на теперішній час взагалі не є власником обєкту нерухомості - нежитлової окремо стоячої будівлі, загальною площею 77,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа Куликове поле, 1.

У сукупності вищевикладені обставини свідчать про те, що між прокурором, позивачем, ПП „Хвилинка та ПП „СП ОСОБА_2 відсутні спірні неврегульовані питання, які стосуються майна колишніх організацій союзного підпорядкування, з приводу належності яких державі виник даний спір.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність між позивачем, прокурором з однієї сторони та відповідачами ПП „Хвилинка та ПП „СП ОСОБА_2 з іншої сторони предмету спору, що, з урахуванням положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, є підставою для припинення провадження у даній справі щодо позовних вимог, предявлених до цих відповідачів.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Разом з тим колегія суддів вважає, що допущені господарським судом Одеської області помилки в застосуванні норм матеріального права при вирішенні даного спору, не призвели до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, у звязку з чим не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення, а обумовлюють лише відмову у позові з підстав, викладених у даній постанові.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника Фонд державного майна України.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 01 грудня 2015 року у справі № 916/3171/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду державного майна України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Разюк Г.П.

ОСОБА_6