16.11.2014 | Автор: Маленький Александр Владимирович Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Докази насильства при укладанні договору позики та покази свідків (Амвросіївський районний суд Донецької області, суддя Смольняков О. О. )

Фабула судового акту: Подано позов про стягнення заборгованості за договором позики,  сума боргу еквівалент 10 000 доларів США. Відповідач у суді заявив, що підписав договір позики внаслідок застосування до нього з боку позивача фізичної сили та погроз  та стверджував, що сума позики відповідає вартості вантажу, яких він втратив під час роботи у позивача у якості водія. На підтвердження відповідач надав суду постанови про відмову у порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю достатніх даних ( а не складу злочину) та медичну довідку про тілесні ушкодження.

Суд встановив, що договір позики був власноруч підписаний відповідачем і він це не спростував.  З постанов про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що протиправні дії позивача були вчинені вже після підписання відповідачем договору позики, інших доказів насильства та погроз не надано.  У  підтвердження факту передачі коштів суду надана розписка відповідача. Допитано свідка, який поставив підпис на розписці та був присутній при передачі коштів. У підсумку суд задовольнив позов.      

Аналізуйте судовий акт: Неоднакове застосування судами норм у спорах з привводу договорів позики та боргових розписок (Постанова ВСУ №6-63цс13).

 

Державний герб України

  

Справа №  218/640/13-ц

                                                                                                                  РІШЕННЯ

                                                                                                              ім'ям України

 

      23 квітня 2013 року Амвросіївський районний суд Донецької області

              у складі : головуючого судді  -  Смольнякова О.О.,

                                        при секретарі  -  Хімченко С.В.,

       за участю представника позивача  - ОСОБА_1

                                            відповідача  -  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Амвросіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

                                                                                                                                      в с т а н о в и в:

             06 березня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи тим, що 01.09.2011 року   між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким він позичив відповідачу грошові кошти у сумі 80000 гривень, що становило еквівалент 10000 доларів США. За договором відповідач повинен був повернути кошти до 01.10.2012 року. Також договором була встановлена відповідальність за порушення умов повернення коштів, а саме: пеня у розмірі 1% за кожен день прострочення та штраф, у розмірі 10% від розміру несвоєчасно поверненої суми. ОСОБА_2 власноручно підписав договір позики.   До вказаного строку відповідач свої зобов'язання по поверненню боргу не виконав. В зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики від 01.09.2011 року - 80000 гривень, пеню - 120800 гривень, а також штраф - 8000 гривень, а всього у загальній сумі 208800 гривен.

        В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_4 та надав пояснення відповідно до позовної заяви. .

           Відповідач позов не визнав та суду пояснив, що він підписав договір позики в наслідок застосування до нього з боку позивача фізичної сили та погроз. Він працював у фірмі позивача та був підлеглий йому. Він звертався з відповідною заявою до міліції, однак йому було відмовлено у порушенні кримінальної справи за недостатніми даними для порушення кримінальної справи. В постанові було вказано не на відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, а на відсутність достатніх матеріалів, сам факт вини ОСОБА_3 не виключено. Крім того, факт спричинення йому тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_3 ще до підписання договору позики підтверджується другою постановою про відмову в порушенні кримінальної справи. Вказана в договорі позики сума фактично відповідає вартості вантажу, який він втратив під час роботи у позивача у якості водія в ТОВ ТТК «Алтранс». Тому просить у задоволенні позивачу відмовити в повному обсязі.  

        Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

           Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

            Стаття 1049 ч.1 ЦК України передбачає,що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку,що встановлені договором.

         Згідно ст.1050 ч.1 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

             Відповідно до вимог ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

            Стаття 549 ч.2,3 ЦК України передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.     Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

           Відповідно   до ст.550 ч.1 ЦК України   право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків,завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

            Згідно зі ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки,встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.      

         Судом встановлено, що 01.09.2011 року відповідач ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_3 позику у розмірі 80000 гривень, які зобов'язався   повернути до 01.10.2012 року, про що сторони письмово уклали договір позики від 01.09.2011 року, який ОСОБА_2 власноручно підписав, що не спростовував у судовому засіданні.

            За договором позики від 01.09.2011 року ОСОБА_3 передає у борг ОСОБА_2 80000 гривень, який   зобов'язується   в строк не пізніше   01.10.2012 року повернути їх ОСОБА_3. За п.4.2 договору у випадку порушення позичальником строку повернення позики, він сплачує пеню в розмірі 1% розміру не повернутої своєчасно позики за кожний день прострочення. За п.4.3 договору, у випадку порушення позичальником строку повернення позики  більш ніж на двадцять календарних днів, він сплачує, крім пені, штраф у розмірі 10% від розміру не поверненої своєчасно позики.

                     В судовому засіданні відповідач не спростовував те, що договір він дійсно підписав.

          Суд не може прийняти доводи ОСОБА_2 щодо того, що він підписав договір в наладок застосування до нього фізичної сили та погроз.

        Відповідачем надані суду постанови про відмову в порушенні кримінальних справ за його заявами до Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 01.10.2011 року та до Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області від 05.10.2011 року, в яких він відповідно просив прийняти міри до ОСОБА_3, який 20.09.2011 року у своєму офісі вимагав у нього кошти у розмірі 80000 гривень, та який 28.09.2011 року спричинив йому тілесні ушкодження.

        З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.10.2011 року вбачається, що 30.09.2011 року ОСОБА_2 звертався до лікарні ім.Калініна м. Донецька, де було встановлено діагноз: забиття м'яких тканин голови зліва та справа. З тексту постанови вбачається, що 28.09.2011 року ОСОБА_3, побачивши автомобіль свого підприємства на узбіччі в с. Оленівка, пред'явив претензії ОСОБА_2 стосовно того, що він залишив автомобіль без нагляду та виштовхав ОСОБА_2 з кафе.

         З копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від жовтня 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 01.10.2011 року звертався до міліції з заявою про те, що ОСОБА_3 під фізичним та моральним тиском заставив його підписати боргову розписку про борг на суму 80000 гривень. В постанові зазначено, що 16.09.2011 року ОСОБА_2, працюючи водієм в ТОВ ТТК «Алтранс», допустив розтрату 2960 кг чавуна, в наслідок чого підприємству з боку ПАТ «Донецьксталь» було виставлено претензію на 74778,99 гривень.

       З постанов про відмову в порушенні кримінальних справ вбачається, що всі дії, на які посилається ОСОБА_2, були здійснені вже після 01.09.2011 року, тобто після підписання договору позики.

       Будь-яких інших доказів того, що договір позики від 01.09.2011 року ОСОБА_2 підписав в наслідок застосування до нього сили та погроз, відповідачем не надано.

       Таким чином, судом не встановлено обставин, яки б свідчили про те, що договір позики між позивачем та відповідачем були укладені не добровільно, та   мали місце   при їх укладенні обман, насильство, тяжкі обставини.  

       В підтвердження договору позики позивачем надана розписка ОСОБА_2 про отримання відповідно до договору 80000 гривень.

        Допитана у якості свідка ОСОБА_5 підтвердила факт того, що вона та ще один свідок були присутні при підписанні договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Вони також поставили свої підписи на договорі та підтвердили факт передачі 80000 гривень ОСОБА_2, власноруч написавши про це під його розпискою про отримання коштів та на договорі.  

              Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 01.09.2011 року взяв у ОСОБА_3 у борг кошти у розмірі 80000гривень, які він повинен був повернути до 01.10.2012 року, однак, до наступного часу не повернув.

         В зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача борг за вищевказаним договором позики у сумі 80000 гривень.

         Також, відповідно до п.4.2 договору позики з відповідача підлягає стягненню пеня, в розмірі 1% від розміру не поверненої своєчасно позики за кожний день прострочення, що складає 120800 гривень (виходячи з наступного розрахунку - 80000 гривень х 1% х 151 = 120800 гривень, де 151 - кількість днів прострочення з 02 жовтня 2012 року по день звернення до суду позивача з даним позовом) .

       Відповідно до п.4.3 договору позики від 01.09.2011 року, з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 8000 гривень (80000 х 0,10% = 8000 гривень)

        Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, суд   вважає за необхідне стягнути з відповідача   на користь позивача   понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2088 гривен.

             Керуючись ст.ст.1046, 1047, 1049, 1050, 625, 549, 550 ЦК України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

                                                                                                                        ВИРІШИВ :

    Позов   ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

         Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН  НОМЕР_1,   на користь  ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, заборгованість за договором позики   у сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, пеню в сумі 120800 (сто двадцять тисяч вісімсот) гривень, та штрафу у сумі 8000 (вісім тисяч) гривен,   а всього в загальній сумі 208 800 (двісті вісім тисяч вісімсот) гривень.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді   судового збору в сумі 2088 (дві тисячі вісімсот вісім) гривен.

        На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

 

Суддя О.О. Смольняков

2
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення