Дії у разі залиття помешкання (рішення суду в якому чітко описано здійснення доказування у відповідній категорії справ - Київський районний суд міста Донецька, суддя Ополинська І.Г. )

Фабула судового акту (веб - ресурс Протокол): Квартира позивача була залита водою цим спричинена шкода. Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ЖЕУ(відповідач). ЖЕУ стверджувало, що винним і залитті є власник іншої квартири (третя особа), яка самовільно змінила кульовий кран, чим неприпустимо збільшила тиск у мережі. Суд визначив, що предметом доказування у справі є факт залиття, наявність та розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та діями відповідача. Факт залиття підтверджується Актом встановленої форми, складений представниками ЖЕУ. Проте незважаючи на зазначення в Акті причини залиття, як «самостійно проведені ремонтні роботи по заміні кульового крану» третьою особою, суд з цим не погодився. Відповідно до висновку експерта у справі після заміни третьою особою крану течія була відсутня, а залиття відбулося внаслідок природного корозійного руйнування труби. При цьому враховуючи місцезнаходження точки розділу, в якій здійснюється передача послуг з водопостачання від виконавця до споживача, джерело залиття знаходилось у зоні відповідальності ЖЕУ. Таким чином, суд вважає доведеним причинно-наслідковий зв'язок між шкодою заподіяною позивачу залиттям та порушенням відповідачем (ЖЕКом) своїх обов’язків, передбачених договором на технічне обслуговування жилого будинку та прийняв рішення задовольнити позов.

Ниже також наведена ухвала Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2013 року схожого змісту, де стороною у справі виступає те ж саме ЖЕУ.

Аналізуйте судовий акт: Застосування у гоподарському судочинстві принципу змагальності сторін судом касаційної інстанції ( судді ВГСУ Малетич М. М., Круглікова К. С., Мамонтова О. М.)

Застосування у адміністративному судочинстві принципу змагальності сторін судом касаційної інстанції (ВАСУ, судді Мороз Л. Л., Горбатюк С. А., Швед Е. Ю.)

Читайте статтю: Застосування судами принципу змагальності сторін на практиці або історія отримання поштою постанови від державного виконавця (господарське судочинство).

Застосування судами принципу змагальності сторін або історія оскарження рішення Одеської міської ради прийняте у далекому 1981 році (адміністративне судочинство).

Справа № 2/257/551/13

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДОНЕЦЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року Київський районний суд г. Донецька в складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі - Дємєнчук К.Ю.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мішиної Н.Г.,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька", третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - КП "СЕЗ Київського району м.Донецька" та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, мотивуючи тим, він зареєстрований та проживає в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, разом із сином ОСОБА_6 та сестрою ОСОБА_7, яка належить на праві приватної власності, згідно з договором куплі-продажу квартири від 29 вересня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5478 його матері ОСОБА_4. В ніч з 17.10.2012 р. на 18.10.2012 р. вини ОСОБА_5 відбулося залиття належної ОСОБА_4 квартири. Факт залиття був зафіксований відповідним актом, який був складений повноважними представниками ЖЕУ №4 КП "СЕЗ Київського району м.Донецька", відповідно до якого причиною залиття квартири явився порив водопровідної труби, яка знаходилася в квартирі АДРЕСА_1, із- за самостійних ремонтних робіт по заміні кульового крану на вводі. Однак, ОСОБА_5 добровільно не бажає відремонтувати пошкоджене майно. Винними діями ОСОБА_5 йому було завдано матеріальну шкоду у розмірі 16282 грн., відповідно до висновку експерту № 03.11.23012 року від 27.11.2012 р., за складання якого ним було сплачено 1100 грн. Більш того, позивач травмував спину, оскільки під час залиття квартири, підслизнувся на слизькому полі, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до лікаря - нейрохірурга та він поніс додаткові витрати на обстеження в сумі 520 грн. Крім того, Позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях, які він відчував через пошкодження майна, яку він оцінив у 15000 грн. Більш того, позивач поніс додаткові витрати по складанню ЖЕУ №4 КП «СЕЗ Київського району м.Донецька» смети в розмірі 101,57 грн., витрат на послуги ЖЕУ №4 КП «СЕЗ Київського району м.Донецька» по видачі довідки про фактичне проживання у розмірі 24,86 грн. та 62,20 грн. ним було сплачено у зв'язку з печаттю фото по факту залиття квартири. Крім того, він був вимушений звернутися до адвоката за наданням йому правової допомоги, яка становить 1500 грн. Просив суд стягнути з Відповідача на його користь завдану матеріальну та моральну шкоди, та судові витрати.

В ході розгляду справи судом Позивачем було уточнено позовну заяву, звернувшись з відповідною письмовою заявою, остаточно визначившись з позовними вимогами, Позивач звернув їх до належного Відповідача - Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька".

Ухвалою Київського районного суду від 14 листопада 2013 року суд замінив процесуальний статус ОСОБА_5 з відповідача на третю особу, а третю особу КП "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" на відповідача.

В судовому засіданні Позивач підтримав уточнену позовну заяву в повному обсязі, надав пояснення, які аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Мішина Н.Г., яка діяла на підставі перевірених судом повноваженнях (довіреності), в судовому засіданні, заперечувала проти задоволення позову, мотивуючи тим, що дійсно, в ніч з 17.10.2012 року на 18.10.2012 року було залито квартиру АДРЕСА_2, однак дане залиття сталося не з вини КП «СЕЗ Київського району м.Донецька», а з вини власника квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, оскільки порив стався в місці з'єднання вузла кульового крану з трубою, яка відходить від мийки. Дана ділянка труби не відноситься до власності балансоутримувача КП «СЕЗ Київського району м.Донецька». Тобто ОСОБА_5 повинен був самостійно обслуговувати цю ділянку труби та доглядати за її станом. Таким чином, ОСОБА_5 халатно поставився до свого санітарно-технічного обладнання. Крім того, відповідно до висновку судово-будівельно-технічно-товарознавчої експертизи, експерт вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між самостійної заміною мешканцями квартири № 12 кульового крана і залиттям, посилаючись на природний фізичний процес корозії, але він не враховує положення п. 18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року, де вказано, що власники квартир, наймачі та орендарі зобов'язані забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки, а також при появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла. Тобто щоб уникнути природного процесу корозії труби, за нею необхідно стежити, покривати періодично антикорозійним шаром (фарбування труби). Згідно п.п. 2,4 п. 3 ст. 20 ЖК України споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг та за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої. З моменту спорудження будинку на трубі був чавунний вентиль, який був мешканцями самостійно поміняний на кран імпортного виробництва. Термін служби таких імпортних кранів визначається до п'яти років. А адже він прослужив майже 10 років, тобто він напевно вийшов з ладу. При цьому експерт вказує на те, що на питання стосовно причинно-наслідкового зв'язку він не може дати категоричну відповідь. Тому його твердження стосовно цих питань можуть бути розцінені як припущення. З його припущення випливає, що залиття квартири сталося під впливом тиску води в трубопроводі, в результаті його корозійного руйнування, але при цьому він посилається і на те, що даний факт стався після заміни крана, тобто можна і припустити, якщо б мешканці не міняли цій кран та самостійно не втручалися в інженерні мережі будинку, трубопровід з краном не вийшов би з ладу. Вказані докази свідчать про невинність відповідача КП «СЕЗ Київського району м.Донецька» у залитті квартири позивача. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 до суду не з'явилася звернулася на адресу суду з письмовою заявою про розгляд справи в її відсутність./а.с.58/

Третя особа ОСОБА_5, в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього не надходило заяв про відкладення розгляду справи.

При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справи під час відсутності третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_3, який діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), не заперечував проти стягнення сум матеріальної та моральної шкоди з відповідача КП «СЕЗ Київського району м.Донецька».

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що в ніч з 17.10.2012 року на 18.10.2012 року було залито крім квартири АДРЕСА_2, ще й її квартиру АДРЕСА_3 та в теперішній час в провадженні Київського районного суду м.Донецька знаходиться її цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям. По вказаній цивільній справі експертизу ще не було проведено, тому відповідача в справі ще не змінено на належного КП «СЕЗ Київського району м.Донецька».

Суд, вислухав пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов"язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлення клопотань.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Разом з тим, відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому досліджених наявних у справі доказів і жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов"язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлення клопотань. Однак, сторони, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів що містяться у справі.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані ст.ст. 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", п. 5 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 р., ст.ст.4,20,21 Закону України "Про житлово -комунальні послуги", «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій», ст. 190 ЖК України.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, налагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні потерпілому заподіяних збитків грішми, на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Згідно зі п. 5 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.20,21 Закону України "Про житлово -комунальні послуги" споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг. Виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

Відповідно до ст.24 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" балансоутримувач , крім іншого, зобов'язаний: утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про житлово -комунальні послуги» балансоутримувач будинку - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.ст.20,21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг. Виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Відповідно до Правил утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд", зареєстрованим у Мін'юсті України 21.08.2004 за № 1046/9645. Технічне обслуговування жилих будинків, крім іншого, є комплексом робіт, спрямованих на підтримку справності та роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків. Система технічного огляду жилих будинків включає проведення планових (загальних, профілактичних) та позапланових оглядів. Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Такі огляди проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди),про огляд складається акт за встановленою формою (Додаток №1 до Правил). Результати огляду також заносяться до журналу.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» балансоутримувач , крім іншого, зобов'язаний: утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт за встановленою формою(додаток № 4 до Правил).

Відповідно до ст. 190 ЖК України підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2, згідно з договором куплі-продажи від 29 вересня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5478 ОСОБА_4 - матері Позивача. /а.с.5-8/

В ніч з 17.10.2012 р. на 18.10.2013 р. відбулося залиття вказаної вище квартири.

Факт залиття був зафіксований відповідним актом, який був складений повноважними представниками ЖЕУ №4 КП "СЕЗ Київського району м.Донецька", відповідно до якого, в квартирі АДРЕСА_2 явно виражені сліди залиття. /а.с.12/

Наведені вище обставини були визнані, тому, в порядку ст.61 ЦПК додатковому доказуванню не підлягають, суд, вважає їх достовірними та приймає до уваги.

Так, відповідно до копії акту про залиття від 18.10.12 р., причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є те, що жилець квартири АДРЕСА_1, самостійно проводив ремонтні роботи по заміні кульового крану.

З метою об"єктивного вирішення справи судом було призначено судову експертизу.

Відповідно до висновків комплексної судово-будівельно-технічно-товарознавчої експертизи № 2437/24 від 16.09.13 р. встановлено, що пошкодження, виявлені 18 жовтня 2012 року в АДРЕСА_2, дійсно відбулися внаслідок залиття. Найбільш імовірною причиною залиття квартири є, те що після заміни крана на вводі стояка холодного водопостачання в квартиру № 12 система водопостачання деякий час до настання залиття перебувала в справному стані (течія була відсутня). Залиття квартири № 8 сталося через не встановлений ??час після заміни крана на вводі стояка холодного водопостачання в квартиру № 12 під впливом тиску води в трубопроводі, в результаті його корозійного руйнування. Точка розділу, в якій здійснюється передача послуг з водопостачання від виконавця споживачеві, у квартирі АДРЕСА_1 знаходиться після першої водозапорної арматури на відгалуженні від стояка в квартирі № 12, тобто після місця розташування джерела залиття. Так як розвиток корозії трубопроводів є природним фізичним процесом і не залежить від будь-чиєї волі , найбільш імовірним є, те що причинно -наслідковий зв'язок між діями власників кв. АДРЕСА_1, в тому числі у зв'язку з самостійними ремонтними роботами по заміні крана кульового при введенні в квартиру № 12 стояка холодного водопостачання , і залиттям АДРЕСА_2, відсутня. /а.с.115-121/.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що причино-наслідковий зв'язок між діями власників квартири АДРЕСА_1 та залиттям квартири АДРЕСА_2 відсутній, тобто, судом встановлено, що ОСОБА_5 не є винною особою у залитті квартири № 8 вказаного будинку.

Крім того, судом, також, встановлено, що відповідач КП "СЕЗ Київського району м.Донецька" є належним відповідачем у справі і Позивачем вірно звернено остаточні позовні вимоги саме до цього Відповідача, та саме даний Відповідач повинен нести відповідальність за шкоду, завдану залиттям квартири, оскільки саме бездіяльністю відповідача порушено вимоги вказаних вище "Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій".

Таким чином, суд вважає, що шкода, яка заподіяна позивачу у зв"язку з залиттям її квартири підлягає відшкодуванню відповідачем, оскільки бездіяльність останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача оспорював правомірність звернення позовних вимог позивача до відповідача, саме КП "СЕЗ Київського району м.Донецька", зазначаючи однією з підстав законність акту.

Однак, вказані вище доводи не можуть бути прийнятими судом до уваги, оскільки предметом доказування у цій справі є факт залиття, наявність та розмір заподіяної шкоди, винність дій відповідача, причинно-наслідковий зв"язок між шкодою та діями відповідача. Вказані вище докази не містять інформацію щодо предмета доказування, а тому у відповідності до ст.58 ЦПК Українивизнаються неналежними і до уваги не приймаються.

Крім пояснення свідка та сторін, факт залиття квартири АДРЕСА_2, причини такого залиття та його наслідки підтверджуються висновком експерта від 16.09.13 р., який ніким не оспорювався.

Таким чином, твердження представника відповідача, про те що, у залитті вказаної квартири № 8 без винна поведінка Відповідача та ОСОБА_5 винний у залитті у зв'язку з самостійним ремонтом своєї квартири є голослівними та повністю спростовуються висновком вказаної експертизи.

Аналізуючи пояснення свідка, суд приймає їх до уваги , оскільки поясненнями свідка ОСОБА_9 підтверджено, що у вказаний час, а саме в ніч з 17.10.2012 р. На 18.10.2012 р. Відбулося залиття квартири АДРЕСА_2. Однак, свідком не було вказано саме з чиєї вини відбулося залиття даної квартири, оскільки їй таке не відомо.

Так, встановивши правові підстави для застосування правил відповідальності за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду, суд погоджується з визначеним Позивачем розміром відшкодування матеріальної шкоди.

Оскільки обсяг ушкоджень, виявлених у квартирі Позивача на момент дослідження повністю узгоджується із іншими встановленими в судовому засіданні обставинами, вартість ремонтно-відновлюваних робіт розрахована у відповідності до державних будівельних норм України з врахуванням ринкової вартості матеріалів, аналогічних тим, що були зіпсовані, суд вважає такий висновок об"єктивним і приймає до уваги.

За наявності прийнятих судом до уваги вищевказаних висновків експертизи про розмір заподіяної шкоди суд приймає до уваги доводи Позивача про розмір матеріальної шкоди.

Таким чином, суд вважає, що позов про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованим і підлягає задоволенню повність, оскільки таким розмір матеріальної шкоди встановлений та підтверджується висновком експерта, в загальній сумі 16 282 грн.

В даному випадку Відповідач, у порушення ст.60 ЦПК України не надав доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову і взагалі не переконав суд у своїй правоті.

Крім того, Позивачем було заявлено вимоги про стягнення з Відповідача додаткові витрати по складанню ЖЕУ №4 КП «СЕЗ Київського району м.Донецька» смети в розмірі 101,57 грн., витрат на послуги ЖЕУ№4 КП «СЕЗ Київського району м.Донецька» по видачі довідки про фактичне проживання 24,86 грн. та 62,20 грн. ним було сплачено у зв'язку з печаттю фото по факту залиття квартири, однак, суд вважає, такі вимоги Позивача, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як відмічалось раніше, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду оригіналів квитанцій про сплату вказаних платежів, у суду не має законних підстав для задоволення вказаних вимог, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розв"язуючи цей спір в частині відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд не може погодитись з визначеним Позивачем розміром такого відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків".

Наведені позивачем та проаналізовані судом докази свідчать про те, що в зв"язку залиттям квартири він безумовно зазнав моральних страждань. Крім того, під час залиття квартири він підсковзнувся на мокрої від води підлозі квартири і впав на спину. В результаті падіння він травмувався і змушений був звернутися за медичною. Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги № 3843 А від 18.10.2012 р. йому була надана медична допомога, після чого він був доставлений в травмпункт Комунального лікувально - профілактичного закладу міської лікарні № 20 м. Донецька з діагнозом «забій хребта». 04.12.2012 р. Позивач звернувся за допомогою до нейрохірурга в Науково -дослідний інститут травматології та ортопедії, який направив його на додаткове обстеження - МРТ попереково -крижового відділу хребта. Дане обстеження Позивач пройшов 30.11.2012 р. в ТОВ « ДЦ МРТ », при цьому поніс витрати в сумі 520 грн. /а.с.31-36/

Разом з тим, встановивши підстави для відшкодування Позивачу моральної шкоди та вирішуючи цей спір в частині розміру відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи глибину та тривалість страждань Позивача, наявність змушених змін у її житті, моральні страждання та хвилювання, позбавлення можливості нормально вести свій побут, ступень вини відповідача, а також виходячи з засад розумності та справедливості вважає за можливе вимоги Позивача задовольнити частково і стягнути з Відповідача на користь Позивача 3000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди з відмовою у задоволенні решти позовних вимог, оскільки такі вимоги Позивача про стягнення з Відповідача у відшкодування моральної шкоди не відповідають глибині моральних та фізичних страждань, яких вона зазнала.

Інших обставин, які б мали суттєве значення у справі судом встановлено не було.

Частково задовольнивши заявлені вимоги позивача, суд, у відповідності до положень ст.ст.79,80,81,84,83,88 ЦПК України, присуджує з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються не тільки з судового збору, а й з витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Позивачем документально підтверджені наступні судові витрати: сума судового збору в розмірі 214 грн. 60 коп. та 107 грн. 30 коп., витрати пов'язані з оплатою експертизи в сумі 1100 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн., тобто в загальній сумі 2921,9 грн.

Таким чином, частково задовольнивши вимоги Позивача, присуджує з другої сторони понесені Позивачем та документально ним підтверджені судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених вимог і вважає, що з Відповідача на користь Позивача належить стягнути судові витрати в загальній сумі 2921,9 грн., виходячи з розрахунку: 2921,9 ( судові витрати) : ( 31994,63 ( заявлені вимоги в загальному розмірі) : 19282 (задоволені вимоги судом в загальному розмірі) ) = 1760,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", п. 5 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 р., ст.ст.4,20,21 Закону України "Про житлово -комунальні послуги", «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій», ст. 190 ЖК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька", третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" на користь ОСОБА_1 16 282 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 (три тисячі) грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди та судовий збір в розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 18 коп., а всього стягнути з Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" на користь ОСОБА_1 21 042 (двадцять одна тисяча сорок дві) грн. 18 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Повний текст рішення складений 26 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.Г.Ополинська

22-ц/775/12122/2013

257/109/13-ц

Справа № 22ц-775/12122/2013 року Головуючий у 1 інстанції Ополинська І. Г. Категорія: 30 Доповідач Лісовий О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого ЛІСОВОГО О.О.,

Суддів: ІВАНОВОЇ А.П., БЕЗРУЧЕНКО Ю.О.

При секретарі ЛЮЛІНІЙ Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7 376 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судовий збір в розмірі 1 035 грн. 85 коп., а всього стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 9 411 грн. 85 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог позивача посилаючись, на те що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не надано належної правової оцінки акту обстеження квартири ОСОБА_3 від 26.10.2012 року, на його думку зазначений акт не відповідає загальним принципам доказування, а саме не є достатнім доказом у справі, із змісту апеляційної скарги вбачається, що він не згодний з висновками експертизи, яка теж суперечить зазначеному акту, на його думку позивачка не довела факту заподіяння їїй моральної шкоди.

Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа - КП «СЕЗ Київського району м. Донецька» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № 3874, яке було видане 18.06.2001 р. представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку їй належить квартира АДРЕСА_4, в якій вона мешкає зі своїм чоловіком.

24.10.2012 року за вини відповідача, який мешкає поверхом вище у квартирі АДРЕСА_1 відбулося залиття належної їй квартири, факт залиття був зафіксований відповідним актом, який був складений повноважними представниками ЖЕУ №4 КП «СЕЗ Київського району м. Донецька», відповідно до якого причиною залиття квартири стала течія води в з'єднанні труб холодного водопостачання пральної машини у ванній кімнаті власників квартири АДРЕСА_1, тоб-то у квартирі відповідача, внаслідок чого їй була заподіяна матеріальна та моральна шкода, яку відповідач добровільно не бажає відшкодувати, згідно висновків експертизи розмір матеріальної шкоди від залиття квартири становить 7 376 грн.

Крім того, їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях, які вона відчувала через пошкодження її майна, яку вона оцінила у 2000 грн. Крім того, вона була вимушена звернутися до адвоката за наданням їй правової допомоги, яка становить 500 грн. Просила суд стягнути з відповідача на її користь 8954,80 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати по наданню правової допомоги в розмірі 500 грн. та судові витрати.

Представник третьої особи - Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» в судове засідання апеляційного суду не з»явивися, згідно поданої заяви просив розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивачки, яка просила рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № 3874, яке було видане 18.06.2001 р. представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку позиваці ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_4, в якій вона мешкає зі своїм чоловіком, /а.с.9/.

24.10.2012р. відбулося залиття належної квартири,факт залиття був зафіксований відповідним актом, який був складений повноважними представниками ЖЕУ №4 КП «СЕЗ Київського району м. Донецька». /а.с.13/

З копії акту про залиття від 26.10.12 р., причиною залиття кв. АДРЕСА_4 є течія води в з'єднанні труб холодного водопостачання з пральної машини у ванній кімнаті власників квартири АДРЕСА_1.

При складані вказаного акту особа, яка проживала у квартирі відповідача визнала провину у залитті квартири, зазначений акт ніким не був оскаржений.

Відповідно до висновків будівельно-технічної експертизи № 3117/24 від 14.10.13року встановлено, що у ванній кімнаті у квартирі АДРЕСА_1, на день виконання експертизи буів виконаний ремонт з'єднання пральної машини з трубопроводом води холодного постачання, тому визначити причину залиття квартири АДРЕСА_4 вказаного будинку не представлялося можливим. Однак, з технічної точки зору за наявністю течії у з'єднанні пральної машинки, встановленої у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_1 з трубопроводом холодного постачання залиття нижче розташованої квартири можливе. Несправність електропроводки чи її неякісна прокладка, а також перевантаження електричними засобами не може послужити причиною залиття. Вартість ремонтно-відновлюваного ремонту склала 7 376 грн. Крім того, у зв'язку з тим, що на момент проведення експертизи не встановлений напрям розповсюдження води при наявності перегородці між ванною кімнатою та туалетом у кв.АДРЕСА_4 привести до збільшення площі пошкоджень не представляється можливим, /а.с.91-96/.

Відповідач відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів про відсутність його вини у залитті квартири позивачки, внаслідок чого останній були заподіяні матеріальні та моральні збитки, не надав доказів, які б спростували акт, який був складений повноважними представниками ЖЕУ №4 КП «СЕЗ Київського району м. Донецька» та висновки експертизи.

Таким чином, суд вважає, що матеріальна та моральна шкода, яка заподіяна позивачці у зв'язку з залиттям її квартири підлягає відшкодуванню відповідачем, оскільки дії (бездіяльність) останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2013 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: