Чи відповідає вимогам ЦПК України, надання представником, разом з позовною заявою, копії документу, що підтверджує його повноваження?

Як вбачається із ст. 38 ЦПК України, позивач, як сторона судового процесу, має право брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Положеннями ч. 1 ст. 44 ЦПК України унормовано, що представник, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

За таких умов, позивач по справі може і, як правило, доручає своєму представнику також і підписання позовної заяви від свого імені та подання її в суд.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, якщо позовна заява подається представником, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Читайте статтю: Цивільно-правовий або трудовий договір: майже гамлетівське питання

На практиці, представник позивача в цьому випадку, дуже часто на підтвердження своїх повноважень долучає копію довіреності чи іншого документу. В більшості випадків суд відкриває, якщо немає інших процесуальних перешкод, провадження по такій позовній заяві. В подальшому суд перевіряє повноваження представника на підставі оригіналу довіреності чи іншого документу, на підставі якого він діє.

Разом з цим, з аналізу положень п. 8 ч. 2 ст. 119 ЦПК України вбачається необхідність долучення до позовної заяви саме довіреності чи іншого документу, а не їх копій.

Крім того, з ч. 5 ст. 42 ЦПК прямо слідує, що до матеріалів справи може бути приєднано, або ж оригінал документів, що підтверджують повноваження, або ж копії з них, посвідчені суддею.

Таким чином, будь-які інші копії, окрім тих, що посвідчені суддею з оригіналу не передбачені ЦПК як такі, що можуть бути підтвердженням повноважень представника. В свою чергу, враховуючи, що на етапі звернення до суду, суддя не може посвідчити вірність копії вказаного документу, виходить, що єдиним належним документом, якій слід долучити до позовної заяви є саме оригінал довіреності, чи іншого документу, що підтверджує повноваження.

Слід зауважити, що до аналогічних цілком очевидних висновків, в результаті тлумачення ч. 5 ст. 42 та п. 8 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, приходять іноді і суди першої інстанції. Зокрема, 08 грудня 2016 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області виніс ухвалу по справі № 398/2948/16-ц про залишення позовної заяви без руху, де зазначив:

Закон вимагає надання саме оригіналу довіреності, а не копії, оскільки лише оригінал довіреності підтверджує повноваження представника на подачу позовної заяви. Лише за наявності оригіналу довіреності суддя має можливість встановити, що позов поданий повноважною особою і вирішити питання про відкриття провадження.

Частина 8 статті 119 ЦПК України імперативно встановлює обов’язок надання саме довіреності (оригіналу), а не копії.

Читайте статтю: Забезпечити чи витребувати докази, платити чи не платити судовий збір?!

За таких умов, неподання представником позивача оригіналу довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження, при зверненні до суду є порушенням ст. 119 ЦПК України.

Автор цієї публікації згоден з тим, що дуже часто документ, який підтверджує повноваження існує в єдиному екземплярі, і окрім суду, такий документ багато ще де потрібен, а тому недоцільно надсилати оригінал разом з позовом. Особливо якщо мова йде про нотаріально посвідчену довіреність. Але все ж таки, ЦПК передбачено на етапі звернення до суду, надання документу, що підтверджує повноваження, тобто оригіналу, не його копії. Dura lex, sed lex.

Однак, у ВССУ з цього приводу, як це часто буває, зовсім інший підхід.

Зокрема, 27 січня 2017 р. ВССУ по справі № 753/23979/15-ц прийняв ухвалу де залишив без руху касаційну скаргу одного з банків та вказав про те, яким чином його представнику слід підтвердити свої повноваження:

копія довіреності має бути посвідчена посадовою особою, яка її видала, та скріплена печаткою юридичної особи, або має бути нотаріально посвідчена або надано її оригінал.

Все ж таки не зовсім зрозуміло, де в ЦПК касаційний суд знайшов норми, якими можна обґрунтувати вищевказаний висновок стосовно того, що при зверненні в суд повноваження можна підтвердити посвідченою позивачем чи нотаріусом копією довіреності. Але, їм, як то кажуть видніше. Тим не менш, навіть з цієї позиції ВССУ слідує, що проста незасвідчена позивачем чи нотаріусом копія довіреності, не є належним документом, що підтверджує повноваження. При цьому належне засвідчення позивачем власної копії довіреності може мати місце лише у випадку, якщо він має статус юридичної особи, оскільки порядок засвідчення копій такими особами передбачений ДСТУ 4163-2003, затв. наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. В свою чергу, якщо позивач є фізичною особою, то засвідчувати копію доведеться нотаріально.

Разом з цим, у відповідь на описану вище точку зору ВССУ, варто звернути на увагу на таке. В п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України вказано, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Такі ж вимоги і до апеляційних та касаційних скарг, а також до заяв про перегляд ВСУ рішень.

Якщо ж керуватись наведеною логікою ВССУ, то як у випадку з документом, що підтверджує повноваження, так і у випадку з документом, що підтверджує сплату судового збору, можна долучити не оригінал, а наприклад завірену копію останнього.

Користуйтесь консультацією: Цивільний позов в кримінальному судочинстві

Тим не менш, як свідчить численна і абсолютно одностайна практика судів усіх інстанцій, коли мова йде про судовий збір, то для підтвердження його оплати безальтернативно вимагається один лиш оригінал такого документу. Про це прямо вказано, зокрема, і у вищенаведеній ухвалі ВССУ.

За таких умов, якщо у випадку з документом, що підтверджує сплату судового збору, завжди прямо вимагається його оригінал, то і у випадку з документом, що підтверджує повноваження так само слід вимагати оригінал. Тим більше, що правильність такого підходу прямо слідує з положень ст.ст. 42, 119 ЦПК України.

Аналогічна ситуація і в господарському та адміністративному судочинстві.

Таким чином, з аналізу ЦПК України прямо слідує, що при зверненні до суду, неподання представником позивача оригіналу довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 119 ЦПК України.

P.s.

Автор цієї статті вважає, що наведені у ній аргументи щодо необхідності надання оригіналів вказаних документів, буде особливо корисний тим юристам, що представляють інтереси позичальників у спорах з банками.

По цим справам, позовні заяви підписують представники банку за довіреністю, копію якої (ними ж і посвідчену) долучають до позовної заяви. Суди по таким справам, в абсолютній більшості випадків відкривають провадження. При чому не рідко позов підписує один представник, а інтереси банку представляє інший. А останнім часом все частіше, разом з позовною заявою подаєтья клопотання про її розгляд без участі представників позивача. Тобто в таких ситуаціях, оригінал довіреності взагалі в суд не надається, навіть для огляду.

Разом з цим, в процесі розгляду такої справи можна звернути увагу судді, що провадження відкрито на підставі позовної заяви, яка не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки замість документу, що підтверджує повноваження, надана його копія.

Користуйтесь консультацією: Як правильно подати похідний позов? (вимога про відшкодування збитків, завданих підприємству його посадовою особою, який подається акціонерами в інтересах підприємства і від його імені)

Як роз’яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК.

Таким чином, суд в даному випадку, у відповідь на подане клопотання має залишити позовну заяву без руху, встановити час для надання оригіналу довіреності, а у випадку не надання є підстави для залишення позовної заяви без розгляду за п. 8 ст. 207 ЦПК України. Відповідно до цієї норми суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Джерело: LawSociety