Чи можуть приватні експерти рецензувати висновки експертизи за запитами адвокатів?

На превеликий жаль, непоодинокими є випадки, коли кримінальні звинувачення ґрунтуються на неякісних, помилкових, а інколи і відверто неправдивих висновках судових експертиз.

Як переконати суд у помилковості висновків експертів?

Як домогтися призначення повторної експертизи?

У багатьох випадках довести помилковість експертних висновків надзвичайно складно.

Експертиза тому й призначається, що слідство та суд не володіють спеціальними знаннями у певній галузі науки. Відповідно, їм може бракувати спеціальних знань і для аналізу обґрунтованості висновків, наданих експертами.

Очевидно, що у таких випадках є необхідним залучення спеціаліста тієї ж галузі знань, що використана при проведенні експертизи.

Відповідно до ст.71 КПК сторони кримінального провадження під час досудового розслідування і судового розгляду мають право отримати консультації осіб, які володіють спеціальними знаннями.

Відтак, сторона кримінального провадження може звернутися до спеціаліста за консультацією, мета якої – шляхом рецензування наданого експертами висновку перевірити його відповідність вимогам законодавства про судову експертизу, методикам проведення відповідних видів експертиз, надати оцінку повноті, об’єктивності та обґрунтованості проведеного дослідження та наданих висновків

При цьому рецензент не висловлює власного висновку з питань, які досліджувалися у рецензованому висновку експерта / експертного дослідження – такий висновок може надати лише повторна експертиза.

Здавалося б, можливість і необхідність рецензування висновків експертиз з метою усунення судових помилок є очевидною.

Однак на практиці непоодинокими є випадки, коли слідчі органи намагаються переконати суди, що таке рецензування є неможливим. Посилаються при цьому на Порядок рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 № 775/5 (далі – Порядок рецензування № 775/5).

Згідно з п.3 розділу І вказаного Положення, рецензування висновків експертів проводиться лише: а) за ініціативи Міністерства юстиції України – через включення до плану рецензування і графіку перевірки або за дорученням Міністерства юстиції України; б) за ініціативою керівника державної експертної установи, у якій працює судовий експерт, висновок якого рецензується.

Окрім того, відповідно до п.1 р.ІІ Порядку рецензування № 775/5, рецензування висновків експертів проводиться виключно співробітниками державних експертних установ.

За думкою слідчих органів, а інколи і судів, адвокати не мають права самостійно ініціювати проведення рецензування, і вже зовсім не мають права звертатися для отримання рецензій до приватних судових експертів.

Однак будь-які підстави посилатися на Порядок рецензування № 775/5 у випадку рецензування висновків експертів за запитом адвокатів відсутні.

Порядок рецензування № 775/5 є відомчим нормативним актом, і його норми врегульовують лише питання, віднесені до відання Міністерства юстиції України.

Як зазначається у преамбулі Порядку рецензування № 775/5, його прийнято відповідно до статті 8 Закону України «Про судову експертизу», пп. 65, 67 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228.

Стаття 8 Закону «Про судову експертизу» врегульовує науково-методичне та організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної діяльності.

Пп. 65, 67 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України передбачено, що міністерство:

- здійснює контроль за організацією діяльності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ;

- спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Мін’юсту, здійснює нормативно-методичне забезпечення їх діяльності.

Отже, Порядком рецензування № 775/5 встановлено вимоги до рецензування висновків експертів, потреба у якому виникає під час здійснення Міністерством юстиції України науково-методичного та організаційно-управлінського забезпечення судово-експертної діяльності, а також контролю діяльності експертів та державних експертних установ.

Зрозуміло, що Міністерство юстиції забезпечує наукове забезпечення та контроль судово-експертної діяльності саме силами переважно підлеглих йому державних експертних установ і відповідно до розроблених ним планів і графіків.

Разом з тим відсутні будь-які підстави слідувати встановленій цим Порядком громіздкій процедурі ініціювання рецензування, якщо потреба в отриманні рецензії виникла у адвоката під час збирання доказів у кримінальному провадженні.

Міністерству юстиції не делеговані будь-які повноваження щодо встановлення обмежень для адвокатів у збиранні доказів.

Рецензія є документом (матеріальним об’єктом, що містить відомості про події і факти, викладені за допомогою письмових та інших знаків, які однозначно передають людську думку або закріплені і відтворюють з допомогою технічних засобів зображення чи усну мову). Відтак, є процесуальним джерелом доказів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Чинне законодавство не містить будь-яких заборон адвокатам на звернення до спеціалістів, що володіють необхідними спеціальними знаннями та професійним досвідом, із запитом про рецензування наявних у матеріалах кримінального провадження судових експертиз.

Отже, рецензування експертних висновків приватними експертами, які володіють необхідними спеціальними знаннями і можуть неупереджено оцінити якість та обґрунтованість проведеного колегами дослідження, є цілком законним інструментом захисту у кримінальному провадженні.

Високий рівень спеціальних знань, значний професійний досвід експерта-рецензента – лише ці обставини повинні мати значення при визначенні обґрунтованості залучення експерта (як приватного, так і державного) для рецензування висновків своїх колег.

Автор консультації: ТОВ Експертна група S&D