Чи можливо притягнути до відповідальності пересічного громадянина за несортування сміття

На сьогоднішній день всі стрічки новин рясніють заголовками про те, що наразі (з 01.01.2018 р.) українців зобов’язали сортувати сміття. І що у випадку викидання пересічним громадянином невідсортованого сміття — його може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

Так, стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) встановлює відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Такі дії пересічного громадянина тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 – 1360 грн). Дана стаття є відсилочною, тобто громадянин повинен порушити відповідні правила сортування сміття, які передбачені іншими, сторонніми актами, і до яких відсилає ст.152 КУпАП.

В той же час, з урахуванням положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення. Тобто необхідно чітко встановити об’єктивну сторону складу правопорушення, чи мало місце невиконання покладеного на громадянина обов’язку щодо сортування сміття по відповідним категоріям. З урахуванням цього виникає питання: а де саме прописані чіткий обов’язок громадянина по сортуванню сміття та відповідна процедура щодо цього?

Питання сміття (відходів) в Україні регулює ЗУ «Про відходи», який розповсюджує свою дію в т.ч. і на фізичних осіб – пересічних громадян. Їх обов’язки дуже поверхнево прописані в ст.15 закону: Громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов’язані:

а) дотримуватися вимог вказаного закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами;

б) вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів;

в) виконувати інші обов’язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Більш конкретні обов’язки громадян (в т.ч. щодо сортування сміття) не прописані.

З 1 січня 2018 року почав «працювати» п. «і» ст. 32 вказаного закону: з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини забороняється з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів. Але дана норма стосується саме захоронення, а не сортування сміття, що є зовсім різними по суті процедурами. Крім того, вказана норма стосується захоронення саме неперероблених (необроблених) відходів, а не невідсортованого сміття. Визначення сортування та захоронення відходів знайшли своє відображення в ЗУ «Про відходи», що підтверджує відмінність даних процедур.

Захоронення відходів — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів. Сортування відходів — механічний розподіл відходів за їх фізико-хімічними властивостями, технічними складовими, енергетичною цінністю, товарними показниками тощо з метою підготовки відходів до їх утилізації чи видалення. Виходячи з цих визначень, захоронення відходів є відмінним від сортування відходів, а останнє є передуючим процедурі захоронення відходів.

Тому можна стверджувати, що чіткий обов’язок громадян та власне чітка процедура сортування відходів по окремим сміттєвим бакам в залежності від їх властивостей, а також чітка процедура виявлення та фіксування таких порушень – в чинному законодавстві не передбачені. Крім того, важливе значення при вирішенні питання про притягнення пересічного громадянина до відповідальності за несортування сміття є саме можливість громадянина проводити таке сортування: тобто забезпеченість кожного двору відповідними сміттєвими баками для різних видів відходів. Адже у більшості дворів спеціальні контейнери для роздільного збирання відходів відсутні.

На думку юристів Юридичної компанії адвоката Грабчука п. «і» ст. 32 ЗУ «Про відходи» є загальною декларативною нормою, а не спеціальною, і не містить чіткого обов’язку пересічного громадянина сортувати сміття по категоріям. А тому фактично унеможливлюється притягнення на практиці пересічних громадян до відповідальності за несортування сміття. Це буде можливим, лише у разі закріплення на законодавчому рівні чіткого обов’язку громадян щодо сортування сміття, самої процедури такого сортування та забезпечення у кожному дворі роздільних сміттєвих баків.

Автор статті: Грабчук Олександр Васильович