Чи є порушенням права на захист неналежне проведення процесуальної дії?

Право на захист належить до загальновизнаних принципів міжнародного права, яке імплементоване у національне законодавство як орієнтир, що визначає умови справедливого судового розгляду, а відповідно до ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) віднесено до загальних засад кримінального провадження.

У частині другій статті 63 Конституції України задекларовано, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Свій розвиток наведена конституційна норма знаходить у КПК, зокрема статті 20 КПК України, якою встановлено забезпечення права на захист. Крім іншого у наведеній статті КПК зазначається, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.

Читайте статтю: Слідчі судді вказали на помилки захисників, які унеможливлюють розгляд клопотань

Разом з тим відповідно до ст. 8 (Верховенство права) КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Також у статті 9 (Законність) КПК йдеться про те, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Нормою статті 295 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Отже якщо підозрюваному та його захисникові у зазначений термін не було вручено зазначеного клопотання, тим самим, перш за все, було позбавлено як підозрюваного реалізувати свої права передбачені КПК так і його захисника, що є порушенням чинного законодавства. Дана позиція підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.09.2013 по справі № 750/8551/13-к, в якому суд зазначає, що слідчим та прокурором вимоги ч. 3 ст. 295 КПК України виконані не були, чим було грубо порушено право підозрюваного на захист його інтересів, і для поновлення його права необхідно зобов'язати слідчого та прокурора виконати процесуальні дії, щодо вручення копії клопотання про продовження досудового розслідування підозрюваному та його захиснику, відповідно до діючих положень КПК України. Наведений підхід також було висвітлено у рішеннях Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року по справі № 280/261/16-к, Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2015 року по справі 161/1808/15-к, Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року по справі №483/2999/14-к, Іллічівського міського суду Одеської області від 17 березня 2016 року по справі №501/5018/15-к, Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2015 року по справі №727/6657/15-к, що свідчить про усталену судову практику при вирішенні даного питання.

Користуйтесь консультацією: Тимчасовий доступ до речей і документів: проблеми обґрунтування клопотання

Слід зазначати, що судові рішення підлягають скасуванню у випадках, коли істотне порушення права на захист позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або його захисника у здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і винести законне та обґрунтоване судове рішення. У зв'язку з цим доцільно навести відповідний правовий висновок Верховного Суду України. Так згідно з рішенням Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 квітня 2016 року однією із загальних засад кримінального провадження є забезпечення права на захист, складові якого визначені у статті 20 КПК, доктринальний аналіз якої свідчить, що забезпечення права на захист передбачає три форми реалізації цього права: самостійна реалізація підозрюваним, обвинуваченим, виправданим, засудженим права на захист, а саме право надавати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватися правовою допомогою захисника; наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обов’язку сприяти підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому в реалізації права на захист шляхом роз’яснення йому прав та забезпечення права на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. Наведене відповідає міжнародним стандартам, викладеним у частині першій статті 11 Загальної декларації прав людини, пункті «d» частини третьої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та пункті «с» частини третьої статті 6 Конвенції.

Користуйтесь консультацією: Свідок. Його права та обов’язки в кримінальному провадженні.

Згідно з Витягом із узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про судову практику забезпечення права на захист у кримінальному провадженні” належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду». Також у п. 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду». Разом із тим, потрібно враховувати правові позиції ЄСПЛ, які містяться, зокрема, у таких рішеннях: від 19 лютого 2009 року у справі «Доронін проти України», «Шабельник проти України», від 16 грудня 2010 року у справі «Боротюк проти України», від 03 листопада 2011 року у справі «Балицький проти України», від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», від 12 січня 2012 року у справах «Тодоров проти України», «Довженко проти України», «Іглін проти України», від 15 листопада 2012 року у справі «Єрохіна проти України» та інші.

Таким чином, ураховуючи викладене, невручення слідчим (прокурором) підозрюваному та його захисникові у встановлений законом термін копії клопотання про продовження строку досудового слідства може свідчити про порушення, як безпосередньо основних засад кримінального провадження, в тому числі і забезпечення права на захист, так і низки інших чинних норм кримінального процесуального законодавства України.

Автор статті: Дроздов Александр Михайлович

Джерело: Адвокатське об'єднання «Колегія Адвокатів України»