Без висновку органу казначейства, щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суд не може вирішувати питання стягнення ПДВ на користь платника податку (Постанова ВСУ у справі 2а/0570/17001/2012 від 16 вересня 2015р.)

Фабула судового акту: Ця Постанова ВСУ ставить крапку у питанні відшкодування ПДВ через суд, проте прямо входить у протиріччя із ст. 124 КУ, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Так, платник податку звернувся із позовом, в якому просив суд стягнути з Держбюджету суму визначену ним як заборгованості із ПДВ, при цьому обґрунтовував свої вимоги тим, що раніше суд скасував податкове повідомлення-рішення про незаконне зменшення суми ПДВ і ця сума добровільно ДПІ відшкодована не була.

Суд першої інстанції позов повністю задовольнив, суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили постанову суду першої інстанції без змін. ДПІ звернулась до ВСУ із заявою про перегляд на підставі неоднакового правозастосування.

ВСУ прийняв заяву ДПІ до розгляду і зазначив наступне. Алгоритм дії державних органів щодо відшкодування ПДВ врегульовано ст. 200 ПК України. Після закінчення процедури судового оскарження на користь платника податків ДПІ за заявою платника податків про повернення суми бюджетного відшкодування протягом п‘яти робочих днів зобов‘язаний подати органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі такого висновку (а не рішення суду – ред. «Протокол») орган казначейства протягом п’яти операційних днів перераховує зазначену у висновку ( а не рішенні суд – ред.. «Протокол») суму бюджетного відшкодування ПДВ.

ВСУ вважає, що бюджетне відшкодування ПДВ неможливе у спосіб безпосереднього судового стягнення, а є виключними повноваженнями податкових органів та органів казначейської служби, при цьому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення заборгованості із відшкодування ПДВ платнику податків. Більш того звертаючись із подібним позовом платник податків помилився із вибором способу захисту порушених прав, тому результатом такого звернення є відмова у задоволенні позову та скасування усіх попередніх судових рішень у справі.

Правильним способом захисту прав для платника податків буде в такому випадку буде позовна вимога про зобов‘язання ДПІ надати органу казначейства висновку щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з Держбюджету України.

Читайте статтю: 10 визначальних рішень Верховного Суду України у податкових спорах у 2015 році

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області (далі - ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ),

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 6 681 932 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року у справі № 2а/0570/6950/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року, позов Товариства до ДПІ задоволено у повному обсязі, внаслідок чого визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування на суму 6 681 932 грн і в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 33 118 грн 50 коп. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року набрала законної сили 23 серпня 2011 року. Тобто сума бюджетної заборгованості з ПДВ, що підлягає відшкодуванню, становить 6 681 932 грн.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 липня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2014 року ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року (справа № 244/12-06/18 (22-а-1345/08), К-8248/09), яка, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове правозастосування.

У цій справі суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування, є цілком обґрунтованим та законним з огляду на те, що не встановлено факт поставки товару за договором.

Натомість у справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування, оскільки Товариство виконало всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування, проте ДПІ не вчинило дій, спрямованих на перерахування такої заборгованості позивачу.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано у статті 200 ПК.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 20 ПК).

Кабінет Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносинах; далі - Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

У справі, що розглядається, правомірність суми бюджетного відшкодування встановлена у ході розгляду справи № 2а/0570/6950/2011, за результатами якого постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року, позов Товариства до ДПІ задоволено у повному обсязі: визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування на суму 6 681 932 грн і в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 33 118 грн 50 коп. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року набрала законної сили 23 серпня 2011 року.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Колегія суддів наголошує, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

За таких обставин рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки, звертаючись до суду, платник ПДВ неправильно визначив спосіб захисту порушених прав, то наслідком цього, на думку колегії суддів, є відмова у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:М.І. ГрицівО.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький