Асоціація слідчих суддів України ініціює чергові зміни до кримінального законодавства

Проаналізувавши судову практику, рівень та окремі показники злочинності в Україні, ГО «Асоціація слідчих суддів України» звернула увагу на ряд типових помилок при кваліфікації злочинів за чинними нормами в аспекті інституту причетності до злочину (ч.ч. 6, 7 ст. 27, ст. 198, ст. 396 КК України), неефективного використання потенціалу та превентивних можливостей досліджуваного кримінально-правового інституту.

Тому, АССУ пропонує Загальну частину Кримінального кодексу України доповнити новим Розділом VI-І «Причетність до злочину».

Джерело: Київський районний суд м. Одеси

Читайте статтю: Слідчі судді вказали на помилки захисників, які унеможливлюють розгляд клопотань

Згадайте новину: Президент підписав зміни до Кримінального процесуального кодексу, які адвокати просили ветувати

НААУ буде добиватися вето змін до КПК (законопроект 5610)

Користуйтесь консультацією: Початок досудового розслідування та підстави закриття кримінального провадження.

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про внесення змін до Кримінального кодексу України

(щодо інституту причетності до злочину)»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести наступні зміни до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131) (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2953-III (2953-14) від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.121; № 3075-III (3075-14) від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 30, ст.206; … № 1183-VII (1183-18 ) від 08.04.2014; № 1207-VII (1207-18 ) від 15.04.2014:

1) ч. 6 ст. 27 Кримінального кодексу України виключити;

2) ч. 7 ст. 27 Кримінального кодексу України виключити;

3) Загальну частину Кримінального кодексу України доповнити новим Розділом VI-І «Причетність до злочину» такого змісту:

Стаття 31-1. Причетність до злочину

1. Причетність до злочину – це умисне або необережне протиправне діяння (дія або бездіяльність) без ознак співучасті, що пов’язане з основним (попереднім) злочином, яке не сприяє та не обумовлює його вчинення.

2. Причетність до злочину невеликої тяжкості не є кримінально караною дією чи бездіяльністю.

3. Причетність до злочину середньої тяжкості визнається кримінальним проступком.

4. Причетність до тяжкого чи особливо тяжкого злочину визнається злочином.

Примітка: Основний (попередній) злочин – це суспільно небезпечне діяння, передбачене Особливою частиною цього Кодексу, яке передувало вчиненню причетного діяння та з приводу якого виникає причетність до злочину. Причетність до основного (попереднього) злочину може виникати на стадії його готування, замаху або закінченого злочину.

Стаття 31-2. Види причетності до злочину

1. Приховування злочину, злочинця та наслідків злочину – заздалегідь не обіцяна умисна діяльність причетної особи, яка вчиняється після закінчення основного (попереднього) злочину та спрямована на приховування або допомогу у приховуванні особи злочинця, факту скоєння злочину, обставин та наслідків злочину.

2. Придбання, отримання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом – заздалегідь не обіцяна умисна діяльність причетної особи без ознак співучасті, яка полягає у вчиненні або наданні допомоги у придбанні, отриманні чи збуті майна, попередньо здобутого злочинним шляхом.

3. Потурання злочину – умисне заздалегідь не обіцяне не перешкоджання достовірно відомому злочину, що готується або вчиняється у випадках, коли потурач міг йому перешкодити.

4. Потурання злочину, вчинене службовою особою – умисне або необережне заздалегідь не обіцяне не перешкоджання достовірно відомому злочину, що готується або вчиняється у випадках, коли службова особа повинна була і могла йому перешкодити.

5. Недонесення про достовірно відомий злочин (кримінальний проступок) – це умисне заздалегідь не обіцяне неповідомлення відповідним державним органам достовірної відомої інформації про готування злочину, його вчинення чи вже закінчений злочин, даних про особу, яка вчинила злочин, обставин вчинення злочину.

Стаття 31-3. Кримінальна відповідальність причетних до злочину осіб

1. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину настає за відповідною частиною статті 31-2 та тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за основний (попередній) злочин.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності причетна до тяжкого чи особливо тяжкого злочину особа, яка до повідомлення про підозру особі, винній у вчиненні основного (попереднього) злочину добровільно повідомляє державні органи про злочин, особу злочинця, обставини злочину, наслідки злочину чи майно, здобуте злочинним шляхом, або виконує необхідні для попередження цього злочину дії.

3. Не підлягають кримінальній відповідальності члени сім’ї та близькі родичі, діяння яких містить ознаки причетності до основного (попереднього) злочину, з приводу якого може існувати причетність до злочину, та потерпілий від попереднього злочину.

Примітка. Членами сім’ї та близькими родичами у статті 31-2 вважаються: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають не менше п’яти років, але не перебувають у шлюбі, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки.

4) статтю 68 КК України доповнити частинами 5 та 6 такого змісту:

5. За вчинення причетності до тяжкого злочину строк або розмір покарання не може перевищувати однієї четвертої максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу за закінчений попередній злочин.

6. За вчинення причетності до особливо тяжкого злочину строк або розмір покарання не може перевищувати однієї третьої максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу за закінчений попередній злочин.

5) статтю 198 КК України виключити;

6) статтю 396 КК України виключити.

ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

ІІІ. Кабінету Міністрів України у місячний термін забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів і нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність до цього Закону.

Голова Верховної Ради

України