Главная Блог ... Интересные судебные решения 250 000,00 грн: Безпідставне перебування особи під слідством є підставою для стягнення моральної шкоди, при цьому відповідачем слід визначати Держказначейство України (Апеляційний суд Дніпропетровської області у справі № 191/1929/16-ц) 250 000,00 грн: Безпідставне перебування особи під...

250 000,00 грн: Безпідставне перебування особи під слідством є підставою для стягнення моральної шкоди, при цьому відповідачем слід визначати Держказначейство України (Апеляційний суд Дніпропетровської області у справі № 191/1929/16-ц)

Отключить рекламу
- 250_000_00_grn_bezpidstavne_perebuvannya_osobi_pid_slidstvom_e_pidstavoyu_58452ed86ddf3.jpg

Фабула судового акту: У 2016 році позивач звернувся із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування – органом міліції до суду за рахунок коштів Держбюджету і відповідачем визначив Держказначейство України. Суд першої інстанції задовільнив позов і стягнув з Держказначейства – 520 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції по суті залишив рішення в силі, проте зменшив суму стягнутої моральної шкоди до 250 000,00 грн.

Держказначейство намагалось довести у суді, що є неналежним відповідачем у справі, проте суд спростував це, посилаючись на ст. ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України.

Обгрунтування підстав стягнення та розміру моральної шкоди: «При визначенні розміру моральної шкоди колегія виходить з наведених вище фактів; враховує, що мінімальний розмір моральної шкоди у даному випадку складає 184150,0 грн. (127 місяців х 1450,0 грн. мінімальної заробітної плати на час розгляду справи); приймає до уваги надзвичайно свавільне і цинічне порушення прав людини, що полягало у більш ніж десятирічній тривалості досудового слідства із застосуванням запобіжного заходу та накладенням арешту на майно, яке завершене закриттям кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у звязку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання; колегія враховує покази позивача, який зазначив, що протягом усього часу перебування під слідством своєї вини не визнавав, але відчував приниження і зневагу з боку оточуючих, втратив довіру до правоохоронних органів держави. Виходячи з принципу співмірності, колегія дійшла висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у розмірі 250000,0 грн., тому оскаржуване рішення в частині розміру моральної шкоди підлягає зміні.»

Аналізуйте судови акт: Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

Клевета в Фэйсбуке перестаёт быть безнаказанной: депутат Мураев выиграл суд у конкретных лиц о защите чести, достоинства и деловой репутации (Днепровский районный суд г. Киева от 9 августа 2016г, дело № 755/7842/16-ц, судья Бартащук Л. П.)

Протиправна бездіяльність слідчого, яка до того ж і встановлена актом суду, не є підставою для відшкодування особі шкоди, яка завдана органом ОРД, розслідування, прокуратури або судом в порядку ч. 1, ст.1176 ЦК України (ВСУ у справі №6-440цс16)

Моральна шкода відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки незалежно від її вини (Постанова ВСУ від 5 березня 2012р.)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5238/16 Справа № 191/1929/16-ц

Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

при секретарі Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Державної казначейської служби України на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 19 грудня 2001 року Синельниківським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. 08 січня 2003 року позивачу було предявлено обвинувачення, згідно якого його звинувачували в тому, що 24 листопада 2001 року близько 16-30 годин на автошляху Дніпропетровськ-Мелітополь в районі 158 км відбулося зіткнення автомобіля Хонда-акорд під керуванням позивача ОСОБА_2 та трактора ЮМЗ-3-6 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якого пасажир автомобіля Хонда-акорд ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. В цей же день позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 24 квітня 2003 року злочин було перекваліфіковано на ч.2 ст.286 КК України та 21 лютого 2006 року позивачу було предявлене обвинувачення за даним злочином. Справу було направлено на розгляд до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, однак вина позивача була недоведена і справа повернута на додаткове розслідування. Обвинувачення було знову змінене на ч.1 ст.286 КК України і кримінальна справа неодноразово направлялася на розгляд до суду та поверталася на додаткове розслідування. Останній раз вона була повернута постановою суду від 22 червня 2011 року. Позивач зазначає, що слідчі, не дивлячись на суттєві розбіжності в показаннях учасників процесу та висновках експертів, всіляко їх не помічали та проводили розслідування однобічно. 26 липня 2013 року у звязку з набранням законної сили новим КПК України кримінальне провадження було зареєстровано до ЄРДР за №12013040390001852 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, хоча кримінальне провадження слід було закрити після останнього повернення справи на додаткове розслідування. В подальшому про жодні слідчі дії позивач не повідомлявся і лише після неодноразових звернень позивача до прокуратури Дніпропетровської області та Головного управління МВС України в Дніпропетровській області 20 вересня 2013 року кримінальну справу було закрито у звязку з недоведеністю вини позивача у вчиненні злочину. Позивач зазначає, що увесь вказаний час він перебував на підписці про невиїзд, а все майно знаходилося під арештом. Вказує на те, що все це негативно позначилося на звичайному способі життя позивача та обмежувало його життєві звязки, для поновлення яких необхідно докласти значних зусиль, позивач безпідставно був обмежений у вільному пересуванні протягом десяти років, не мав можливості належно використовувати та реалізовувати належні йому автомобілі Хонда-аккорд та Форд-Транзит, внаслідок чого вони значно знецінилися, а автомобіль Хонда-аккорд внаслідок ДТП взагалі не підлягає відновленню. Також незаконне притягнення до кримінальної відповідальності спричинило шкоду діловій репутації позивача, призвело до нервових хвилювань, стресу. Тому позивач просить суд стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, в розмірі 520000,00 грн.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, в розмірі 520000,00 грн.; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ГУ Національної поліції України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом відповідачі повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень на аркушах справи 99, 100, 102.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог змінити, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 24.11.2001 року сталася дорожньо-транспортна пригода унаслідок зіткнення автомобіля «Хонда-Аккорд» під керуванням ОСОБА_2 та трактору ЮМЗ-6 під керуванням ОСОБА_3, у результаті якого пасажиру автомобіля «Хонда-Аккорд» ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с.13-15, 19-20).

За даним фактом 19 грудня 2001 року СВ Синельниківського МВ порушена кримінальна справа №15012045 за фактом ч. 1 ст. 286 КК України, яка була передана до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області для проведення подальшого розслідування (а.с. 19-20).

Згідно протоколу від 24.12.2002 року ОСОБА_2 було повідомлено, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого від 24 грудня 2002 року ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

08 січня 2003 року постановою слідчого позивачу пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого від 08 січня 2003 року накладено арешт на вклади, цінності та інше майно позивача ОСОБА_2В, де б воно не знаходилось.

21.04.2003 року постановою слідчого склад злочину перекваліфіковано на ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановами Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2005 року, 07 грудня 2006 року, 28 грудня 2010 року, 22 червня 2011 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України повертали на додаткове розслідування. Запобіжний захід залишався у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою заступника начальника СВ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпрпеотровській області від 16 серпня 2013року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 було закрите у звязку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання (а.с. 99 101 т. 4 кримінального провадження №12013040390001852).

Наведені вище факти встановлені судом апеляційної інстанції шляхом безпосереднього огляду у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження №12013040390001852 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_2 (кримінальна справа №150120145).

Згідно ст. 1176 ЦК України, ст.1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

У частинах 5, 6 ст. 4 зазначеного Закону вказано, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Необхідно звернути увагу, що відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 9Постанови Пленуму ВСУ №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що постановою заступника начальника СВ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 16 серпня 2013 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 було закрите у звязку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, - колегія дійшла висновку, що позивач ОСОБА_2 протягом 127 місяців 24 днів (з 24.12.2002 року по 16.08.2013 року) незаконно перебував під слідством та протягом вказаного часу до нього було незаконно застосовано у якості запобіжного заходу підписку про невиїзд, а з 08.01.2003 року його майно знаходилось під арештом.

Понад десять років позивач перебував під слідством, не мав можливості виїхати за межі України, був позбавлений права розпорядження своїм майном, що руйнувало його душевний спокій, завдавало моральних переживань, змушувало нервувати, створювало дискомфорт, порушувало звичайний для нього уклад життя, призводило до порушення нормальних життєвих зв'язків.

Так, позивач був позбавлений можливості бути присутнім на церемонії поховання його бабусі ОСОБА_5, яка померла на території Республіки Молдова 14.05.2013 року, що стверджується належними письмовими доказами, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо заподіяння позивачу незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування моральної шкоди, однак не навів належного обґрунтування розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню.

Так, оскаржуваним рішенням не встановлено кількість місяців перебування позивача під слідством, на підписці про невиїзд та не наведено розрахунку присудженої до стягнення моральної шкоди. Крім того, в оскаржуваному рішенні неправильно зазначено дату порушення кримінальної справи стосовно позивача; копія постанови про закриття кримінального провадження відносно позивача, наявна в матеріалах цивільної справи на а.с. 17 18, датована 20.09.2013 року, що суперечить матеріалам відповідного кримінального провадження №12013040390001852, де наявний оригінал постанови про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 із зазначенням дати її винесення 16 серпня 2013 року (а.с. 99 101 т. 4 кримінального провадження №12013040390001852).

Суд першої інстанції безпідставно погодився з твердженнями позивача щодо неможливості спілкування з батьком ОСОБА_6, оскільки суду не надано доказів проживання останнього (протягом періоду перебування позивача під слідством) на території Молдови.

Недоведеними є твердження позивача щодо погіршення стану здоров»я його дружини саме через хвилювання, що пов»язані з перебуванням ОСОБА_2 під слідством та на підписці про невиїзд.

Позивачем не надано доказів наявності причинного зв»язку між його перебуванням під слідством та на підписці про невиїзд з фактом переїзду у 2003 році його матері на проживання в Україну.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія виходить з наведених вище фактів; враховує, що мінімальний розмір моральної шкоди у даному випадку складає 184150,0 грн. (127 місяців х 1450,0 грн. мінімальної заробітної плати на час розгляду справи); приймає до уваги надзвичайно свавільне і цинічне порушення прав людини, що полягало у більш ніж десятирічній тривалості досудового слідства із застосуванням запобіжного заходу та накладенням арешту на майно, яке завершене закриттям кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у звязку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання; колегія враховує покази позивача, який зазначив, що протягом усього часу перебування під слідством своєї вини не визнавав, але відчував приниження і зневагу з боку оточуючих, втратив довіру до правоохоронних органів держави.

Виходячи з принципу співмірності, колегія дійшла висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у розмірі 250000,0 грн., тому оскаржуване рішення в частині розміру моральної шкоди підлягає зміні.

Доводи апелянта Державної казначейської служби про те, що він не є належним відповідачем у справі - не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки у даному випадку стягнення моральної шкоди провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог ст.ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України.

Суд звертає увагу, що рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ГУ Національної поліції України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди не оскаржене, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, керуючись положеннями ст. 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 рокув частині розміру стягнутої з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, змінити з 520000 (пятиста двадцяти тисяч) грн. 00 коп. на 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді

  • 8776

    Просмотров

  • 0

    Коментарии

  • 8776

    Просмотров

  • 0

    Коментарии


  • Поблагодарить Отключить рекламу

    Оставьте Ваш комментарий:

    Добавить

    Другие наши сервисы:

    • Бесплатная консультация

      Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях

    • ВИДЕОЗВОНОК ЮРИСТУ

      Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис

    • ОБЪЯВИТЕ СОБСТВЕННЫЙ ТЕНДЕР

      На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение

    • КАТАЛОГ ЮРИСТОВ

      Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу

    Популярные судебные решения

    Смотреть все судебные решения
    Смотреть все судебные решения
    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст